Бронеавтомобіль «Bushmaster» розроблений у рамках програми IMV (Infantry Mobility Vehicle – транспортний засіб піхоти) «Бушрейнджер». Програма проводилася на конкурсній основі та передбачала закупівлю 341 бронеавтомобіля для оснащення ними трьох мотопіхотних батальйонів армії Австралії.У першому етапі конкурсу брало участь 17 машин, для участі у фазі 2-ї у так званий короткий список увійшли три бронеавтомобілі: «Остреліен Спешілайзед Вікл Системз «Тайпан», Ває Остреліа/Шорт «Фоксхунд та Перрі Інжиніринг «Bushmaster». Перші дві фірми являли собою спільні підприємства із зарубіжними фірмами та виступали у ролі дилерів імпортних машин, адаптованих під умови конкурсу.Остреліен Спешилайзед Вікл Системз була об’єднанням австралійської фірми Остреліен Нешенл Індастріз та південноафриканської Рюмеч ОМС, відповідно «Танпан» був модифікацією бронеавтомобіля «Мамба». “Фоксхунд” був варіантом англійського бронеавтомобіля S-600. «Bushmaster» розроблений фахівцями австралійської фірми Перрі Інжиніринг (нині фірма називається ADI Лімітед), на його вигляд справив значний вплив бронеавтомобіль «Мамба», що не дивно.
Подібність природних умов півдня Африки та Австралії разом із близькими концепціями тактичного використання машин визначили близькість ТТХ австралійського та південноафриканського бронеавтомобілів. Арміям як Австралії, так і ПАР був потрібен бронеавтомобіль для перевезення відділення солдатів по пересіченій місцевості, причому використання машини в бою не передбачалося необхідно «таксі до поля бою». Досвідчений зразок бронеавтомобіля “Bushmaster” виготовили в 1996 р. всього за сім місяців. 1998 р.в рамках програми «Бушрейнлжер» бронеавтомобілі проходили інтенсивні випробування, за підсумками яких були визнані кращими; конкурентами «таксі до поля бою» на цьому етапі були бронеавтомобіль ASLAV 8х8 (австралійський варіант LAV-25) та гусеничний БТР M-113А1. Випробування проходили у різних кліматичних умовах, від спекотних північних пустель Австралійського континенту до засніжених гір півдня. Переможцем конкурсу IMV «Бушрейнджер» бронеавтомобіль «Bushmaster» офіційно оголошено у березні 2000 р.Бронеавтомобіль «Bushmaster» з колісною формулою 4х4 скомпонований за звичайною для цивільних машин схемою з переднім розташуванням двигуна під капотом, кабіна екіпажу та відсік для «пасажирів» цього «таксі» виконані однооб’ємними. Доступ до машини здійснюється через двері в кормовому бронелісті корпусу, крім того, в даху салоні є п’ять люків.Перед переднім люком є гніздо під установку кулемета калібру 556 або 762 мм; по бортах корпусу змонтовано будовувані блоки (по одному з кожного боку) димових гранатометів. Зварний корпус машини виконаний із сталевих бронелістів, що забезпечують захист від куль калібру 5,56 та 7,62 мм.
Однією з ключових вимог до машини було виживання екіпажу та десанту при підриві броньовика на міні, тому днище має товщу броню, ніж борти, бронезахист днища диференційований і досягає найбільшої товщини в місцях розташування паливних баків; паливні, масляні та водяні баки розміщуються нижче за рівень підлоги бойового відділення. Прототип машини з метою економії часу та коштів був виготовлений із звичайної, не броньової сталі.
Екіпаж бронеавтомобіля складається з двох осіб (водія та командира), машина може перевозити сімох солдатів з повним спорядженням та запасом продовольства з розрахунку 1000 км маршу; комфорт у кабіні «Bushmaster» не поступається комфорту цивільних джипів. Члени екіпажу і десантники розташовуються на кріслах, що безпечно руйнуються, конструкція яких близька до конструкції крісел екіпажів вертольотів.Інтер’єр салону бронеавтомобіля виконаний так, щоб особисте майно та зброю кожного десантника розміщувалося безпосередньо поруч із його сидінням.
Усередині машини перевозиться лише найнеобхідніше майно та спорядження десантників та членів екіпажу, для розміщення основних запасів передбачені місткі накладні відсіки по бортах корпусу (на прототипі були відсутні). Зручності пасажирів броньовика сприяє і площа оскління салону, що займає відносно велику для військової машини. Кабіна екіпажу має монолітне лобове скло та два вікна в бортах корпусу.У бортах бойового відділення зроблено по три вікна з амбразурами для стрілянини з особистої зброї (на прототипі амбразури були відсутні), ще одне вікно є у кормових дверях. Все скління виготовлене з бронескла. Двигун встановлений у передній частині бронекорпусу. На «Bushmaster» використаний 6-циліндровий дизель повітряного охолодження Катерпіллер 3116 АТААС потужністю 290 л. с. з турбо наддувом. Трансмісія автоматична, Аллісон MD-3070 РТ, має сім передач переднього ходу та одну задню.Двигун та трансмісія конструктивно виконані у складі єдиного блоку, який досить просто може бути замінений у польових умовах. Підвіска коліс незалежна з пружинними ресорами, розроблена американською фірмою Рокуелл та ірландською Тімоні. Рульове керування має гідропідсилювач; машина обладнана централізованою системою регулювання тиску у пневматиці коліс. У кормовій частині корпусу передбачені місця для перевезення двох запасних коліс.До складу штатного обладнання машини входить кондиціонер, оскільки бронеавтомобіль розрахований на експлуатацію за умов високих температур. Машина обладнана лебідкою, що працює за рахунок відбору потужності від двигуна, лебідка встановлена з лівого боку передньої частини корпусу машини.
Бронеавтомобіль спроектований з урахуванням можливості перевезення військово-транспортними літаками Локхід С-130 Геркулес. Менеджер проекту «Bushmaster» підполковник Майк Філпс в інтерв’ю тижневику Jапе’s Dеfепсе Weekly, даному в листопаді 1999 р., зазначив, що бронеавтомобіль «Bushmaster» може бути використаний як бронетранспортер для VIP-перевезень, на транспортування поранених, транспортування поранених, транспортування поранених.Два досвідчені бронеавтомобілі «Bushmaster» відправлені до Східного Тимору у складі австралійського контингенту міжнародних сил з підтримки миру.
У червні 1999 р. збройні сили Австралії підписали контракт на постачання 370 бронеавтомобілів «Bushmaster» на суму 118 млн доларів США (180 млн австралійських доларів). Очікується, що першу серійну машину буде виготовлено на заводі фірми ADI в Бендіго до грудня 2000 року. Повномасштабне виробництво планується розпочати у 2001 році, коли темп виробництва досягне двох бронеавтомобілів щотижня.У перспективі можлива розробка на базі бронеавтомобіля спеціалізованої ремонтної машини; Армія Австралії розраховує замовити 27 таких автомобілів, сума можливого контракту 8 млн. австралійських доларів.
Тактико-технічні характеристики бронеавтомобіля «Bushmaster»
Бронеавтомобіль «Bushmaster»
