Розробка бронеавтомобіля, що одержав позначення LP (Local Pattern — модель місцевого виробництва), здійснювалася в Австралії з 1931 р. по 1933 р. силами служби матеріально-технічного постачання австралійської армії, танкового відділення стрілецької школи в Рендвіку, NSW та артилерійського арсеналу ). У листопаді було збудовано прототип LP-1, який назвали «Корроборі» (танець австралійських аборигенів).Корпус, зварених із броньових листів, поставлених англійською фірмою «Хадфілдс» із Шеффілда, був встановлений на шасі задньопривідної (4×2) вантажівки «Форд» із 50-сильним чотирициліндровим двигуном.
Випробування, що проводилися протягом усього 1935 року, показали, що LP-1 не відповідав вимогам, які військові пред’являли до військової техніки бронемашина була надто важка, галаслива і мала високо розташований центр тяжіння.Крім того, практично була відсутня вентиляція бойового відділення, коли велася стрілянина з 7,7-мм кулемета «Віккерс», у бойовому відділенні накопичувалася висока концентрація порохових і чадних газів, від чого перебування в ньому членів екіпажу ставало небезпечним для життя.
Рішенням комісії, яка керувала випробуваннями, бронемашину відправили на доопрацювання і в 1937 році було побудовано два нові прототипи LP-2. Одна з машин, названа Біллабонг, була зібрана з комплектуючих фірми Форд, тоді як базою для другої (Бумеранг) послужили вузли і агрегати фірми Шевроле. Двигун фордовського варіанта був доведений до рівня V8 із бічним розташуванням клапанів. Як основне озброєння на машину цього разу встановили 7,7-мм кулемет «Льюїс».У червні 1939 року було збудовано шість бронемашин моделі LP-3, а наприкінці 1939 р. — на початку 1940 р. стіни залізничних майстерень в Іслінгтоні (штат Південна Австралія) залишили дев’ять моделей LP-4. Зовні LP-3 і LP 4 були практично невідмінні, але мали різні ходові частини, броньовики LP 4 були зібрані з використанням повнопривідного набору комплектуючих фірми “Мармом-Хер-рінггон” і, відповідно, були повнопривідними (4×4).Базою для LP-3 і LP-4 послужили шасі вантажівок «Форд» 1938 і 1939 р. відповідно Броневики LP-3 отримали власні імена «Ворон», «Кроншнеп», «Какаду», «Скат», «Морська зірка» та “Змія”. LP-4 називалися “Диявол”, “Дінго”, “Бандикут”, “Дікобраз”, “Опоссум”, “Пелікан”, “Вовк”, “Мімоза”, “Стежка війни”. До 1942 року всі броньовики перебували на озброєнні 1-го та 2-го бронеавтомобільних полків у Хоршемі та Ешфілді. Того ж року їх оголосили застарілими та зняли з озброєння.
