Бельгійці та особливо жителі Антверпена завжди пишалися автомобілем «Мінерва» — розкішною машиною, яку аж до початку Другої світової війни випускала однойменна фірма, завод якої був майже в самому центрі столиці. Фірму «Мінерва» заснував у 1800 році Сільвен де Йонг, а через 99 років зі стін заводу виїхав перший автомобіль із зображенням римської богині мудрості Мінерви на капоті.Автомобілі «Мінерва», що випускалися до початку першої світової війни, належали до того ж класу, що й англійські «Роллс-Ройси» та німецькі «Мерседеси» і, природно, були доступні лише дуже заможним людям. Серед власників «Мінерв» були король Бельгії Альберт, багато зірок Голлівуду та мільйонери.
Досі подейкують, ніби сам Аль Капоне роз’їжджав Чикаго в куленепробивній «Мінерві». Можливо, це не більше ніж легенда, проте незаперечним фактом є те, що броньовані автомобілі «Мінерва» лише за 1914 рік, коли точилися бої навколо Антверпена, прийняли на себе більший град свинцю, ніж за весь період сухого закону у Сполучених Штатах Америки.Як би там не було переваги цих машин, виявлені ними в роки війни, могли бути дуже вагомим доказом на користь їхнього придбання американськими бутлегерами 20-х років, які пройшли під тріскотню перестрілок гангстерських кланів. Для виробництва справжніх бронеавтомобілів було обрано стандартне задньопривідне (4×2) шасі комерційного легкового автомобіля «Мінерва».
Відкритий зверху клепаний корпус виготовлявся із сталевих бронелістів товщиною 5 мм, що випускалися добре відомою металургійною компанією «Кокеріль», завод якої знаходився в місті Хобокен, неподалік Антверпена. Загалом корпус машини мав дуже просту форму, тим паче, що бронелісти всюди встановлювалися без раціональних кутів нахилу. Дверей у ньому не було — для посадки в машину та виходу з неї екіпажу доводилося перелазити через борти корпусу.У відкритому бойовому відділенні бронемашини на шворневій установці за закругленим бронещитом клеєним монтувався 8-мм кулемет «Гочкис». Праворуч у передній частині бойового відділення розташовувався водій машини і тут корпус розширювався за рахунок вигнутих бортових листів. Огляд водієві забезпечувало прямокутне вікно у вертикальному лобовому листі корпусу, яке у бойовій обстановці закривалося бронекришкою з оглядовою щілиною.По одній оглядовій щілині було спереду на бортах, а також у кормі корпусу.
У моторному відсіку був встановлений чотирициліндровий рядний карбюраторний двигун рідинного охолодження «Мінерва» з робочим об’ємом 5900 см, що розвивав потужність 588 кВт (80 к. с.) при 2100 об/хв. що дозволяло бронемашині з бойовою масою 4 т рухатися дорогами з твердим покриттям з максимальною швидкістю 40 км/год. З двигуном взаємодіяла механічна чотиришвидкісна коробка передач.
На бронемашинах раннього випуску бронювання моторного відсіку було вирішено досить своєрідно з боків мотор прикривали вертикальні бронепанелі, які з одного боку стулялися з передньою стінкою моторного відсіку, а з іншого — з лобовою стінкою корпусу. Вузький дах над двигуном лише частково закривав моторний відсік, внаслідок чого з обох боків від двигуна були відкриті поздовжні кишені.На машинах пізнішого випуску дах вже повністю закривав моторний відсік, але для циркуляції повітря, що охолоджує, в ній були передбачені два напівкруглі отвори. Бронювання радіатора складалося із двох стулок підвішених на шарнірних петлях до передньої стінки моторного відсіку.
У задньопривідній (4×2) ходовій частині з підвіскою на напівеліптичних листових ресорах використовувалися спицьовані колеса з пневматичними шинами, причому на провідній задній осі застосовувалися не односхилі, як на стандартному шасі, а двосхилі колеса, щоб компенсувати збільшення маси, пов’язане з установкою бронекорпу задніх коліс з’єднувалися з підніжками, що тяглися вздовж корпусу, на яких розміщувалися укладальні ящики для запасних частин і інструментів.Фірма “Мінерва” встигла випустити не більше 30 бронемашин – у жовтні 1914 року її завод в Антверпені був захоплений німцями.
Бронеавтомобілі «Мінерва» виявилися настільки надійними та невибагливими в експлуатації, що залишалися у строю бельгійської армії протягом двох наступних десятиліть. Остання машина цього типу була знята з озброєння лише 1935 року. 1919 року з’явилася нова модифікація легкого бронеавтомобіля «Мінерва». Машина мала повністю закритий бронекорпус зміненої форми, який забезпечував укриття членам екіпажу, які перебували у бойовому відділенні в положенні стоячи.У 1928 році «Мінерва» вкотре змінила свій вигляд: зникла ззаду вантажна платформа, змінилося бронювання моторного відсіку та відділення управління, на даху задньої частини корпусу було змонтовано куполообразную вежу кругового обертання з кулеметним озброєнням. Посередині лобового листа на рівні даху кріпилася велика фара, а над лівими вхідними дверима з’явилася вилкова установка для стрільби з кулемета за повітряними цілями.
У 1914 році одна бронемашина «Мінерва» була інтернована голландцями коли підрозділ, в якому вона вважалася, при відступі бельгійських військ перейшов кордон Нідерландів Голландці використовували її як прикордонну патрульну машину, а в 1919 році повернули бельгійській армії. Чотири Мінерви потрапили до рук німців, і деякі з цих машин використовувалися ними при вторгненні до Румунії.
Фото бронеавтомобіля “Мінерва” (Minerva)
Тактико-технічні характеристики бронеавтомобіля «Мінерва»
Кулеметник веде вогонь по німецьких позиціях із прихованої за пагорбами «Мінерви», жовтень 1914 р.
Легкий бронеавтомобіль “Мінерви” модель 1928 р.
