Наприкінці 1927 р. гарматно-арсенальний трест отримав завдання на проектування та виготовлення середнього маневреного танка. Будівництво бойової машини мало здійснюватись на Державному Харківському паровозобудівному заводі за технічної підтримки КБ Гарматно-арсенального тресту. На той момент тільки-но створене танкове КБ Харківського паровозобудівного заводу ще не мало досвіду проектування бойових машин, т. до.завод займався виробництвом локомотивів та гусеничних тракторів. Силами КБ заводу розроблялися трансмісія та ходова частина майбутнього танка, а проектування корпусу та вежі велося у КБ Гарматно-арсенального тресту у Москві під керівництвом провідних конструкторів.
У роботах зі створення танка (що отримав назву Т-12), які велися на Харківському паровозобудівному заводі, брали участь військовий інженер М. М. Тоскін, представник гарматно-арсенального тресту, а також молодий конструктор А. А. Морозов, у майбутньому керівник танкового КБ заводу, двічі – Герой Соціалістичної Праці.
Під час розробки конструкції Т-12 використовувався досвід, отриманий під час створення МС-1 (Т-18), і навіть принцип багатоярусного розміщення озброєння, що у 1921—1925 гг. був дуже популярним у американських військових інженерів. Т-12 спочатку передбачалося оснастити гарматою калібру 45 мм та трьома кулеметами системи Федорова. Це озброєння розташовувалося в головній вежі та розташованій над нею малій кулеметній вежі, яка оберталася незалежно від першої.Однак подібна конструкція мала серйозний недолік: річ у тому, що обертання головної вежі неминуче збивало наведення малої вежі. Немаловажний і той факт, що подібна конструкція спричиняла збільшення висоти танка, а це, у свою чергу, робило його більш помітним і ускладнювало маскування. Боєкомплект Т-12 складався зі 100 гарматних снарядів та 4000 кулеметних патронів. На танку було встановлено авіаційний двигун потужністю 200 л. с.
Однією з особливостей Т-12 було те, що місце механіка-водія знаходилося праворуч від поздовжньої осі танка, що було нехарактерним для радянського танкобудування. Також однією з новинок, застосованих на Т-12, стало стрічкове плаваюче гальмо професора В. І. Заславського. Поворот головної вежі здійснювався за допомогою механічного приводу, а для наведення на ціль малої вежі було передбачено спинний упор.Т-12, як і МС-1 (Т-18), мав знімний кронштейн («хвіст»), завдяки якому довжина танка збільшувалася на 690 мм, що дозволяло долати окопи шириною до 2,65 м. Випробування Т-12 проходили навесні 1930 р. З метою перевірки міцності броні танк було піддано артилерійському обстрілу. Після серйозної модернізації танк отримав назву Т-24.
Збережені документи дозволяють зробити висновок, що розглядалося три варіанти озброєння Т-24: гармата калібру 45 мм і три кулемети ДП, розміщені як на Т-12, варіант, який передбачав спарену установку гармати та кулемета, або триярусне розміщення озброєння, при якому четвертий кулемет ДП розміщався у лобовому виступі підбаштованої коробки. Насправді було здійснено третій варіант розміщення озброєння на Т-24.
Тактико-технічні характеристики середнього танка Т-12
Досвідчений середній танк Т-12 на полігонних випробуваннях.
Схема дослідного танка Т-12
