У 1927 р. в СРСР було розпочато роботи зі створення маневреного танка з багатоярусним розташуванням озброєння. Подібна конструкція мала ряд переваг та недоліків. До переваг належала можливість вести вогонь у кількох напрямках одночасно. Недоліками були значна висота танка, що робила його помітнішим, а також складності в координації обертання верхньої та нижньої веж – рух нижньої вежі збивало наведення верхньої.Розробка нової моделі танка здійснювалася збройно-арсенальним трестом. Запуск серійного виробництва нової бойової машини передбачалося розпочати на Харківському паровозобудівному заводі.
Спочатку був виготовлений середній танк Т-12 із двоярусним розташуванням озброєння, що складався з довгоствольної гармати калібру 45 мм та трьох кулеметів. Однак Т-12 мав відносно невеликий запас ходу, що суттєво обмежувало можливості його використання для бойових дій у тилу ворожих комунікацій. Тому інженери розпочали розробку ще однієї моделі танка.
Т-24 став першим середнім радянським танком, пущеним у серійне виробництво. Він мав полегшений бронекорпус, посилене озброєння та вміщував збільшений запас палива. Озброєння розташовувалося в три яруси. В основній вежі знаходилася гармата калібру 45 мм і два кулемети ДП, і ще по одному кулемету можна було встановити у верхній вежі та лобовому листі бронекорпусу. До складу екіпажу Т-24 входили: командир, навідник, механік-водій та два кулеметники.Механік-водій знаходився у відділенні управління бронекорпусу, ліворуч від нього розташовувався один із кулеметників, командир та навідник розміщувалися біля гармати в основній вежі. Ще один кулеметник перебував у малій вежі, яка була обладнана підвісним поликом. Корпус і башта танка були виготовлені з каркасу та з’єднаних заклепками бронелістів.З метою підвищення захисних властивостей бронелісти у лобовій частині бойової машини були встановлені під значними кутами нахилу до вертикальної площини. Захист екіпажу від вогню великокаліберних кулеметів забезпечувався за рахунок протипульного бронювання.
Опорні та підтримуючі котки ходової частини були забезпечені гумовими бандажами. Як пружні елементи служили захищені кожухами вертикально встановлені спіральні пружини. З метою підвищення прохідності бойової машини танк був з особливим знімним «хвістом». У конструкції танка використали 8-циліндровий авіаційний мотор М-6 потужністю 300 л. с. Однак у ході перших випробувань, які були здійснені влітку 1930 р., Виявилося недосконалість рідинної системи охолодження, що призвело до займання двигуна. Боєзапас гармати складався з 89 пострілів (бронебійні, осколкові снаряди та картеч). Проте гарматами Т-24 стали оснащувати лише 1932 р., а раніше встановлювали лише кулеметне озброєння.
Виготовлення перших 15 серійних Т-24 було здійснено у другій половині 1930 р. на Харківському паровозобудівному заводі. Бронекорпусу танків виготовляв Іжорський завод. Усього було створено 25 Т-24, потім цю модель танка було знято з виробництва. Т-24 використовувалися у навчальних цілях для підготовки танкових екіпажів.Що стосується бойового застосування цих танків, то, мабуть, у справжніх бойових діях Т-24, швидко витіснені з озброєння Червоної Армії більш досконалими машинами, ніколи не брали участі.
Тактико-технічні характеристики середнього танка Т-24
Середній танк Т-24
Середній танк Т-24
1 – 45-мм гармата; 2 – кулемети ДП; 3 – кулькова опора малої вежі; 4 – полик малої вежі; 5 – кулькова опора головної вежі; 6 – двигун; 7 – головний фрикціон; 8 – бортовий фрикціон; 9 – хвіст; 10 – підмоторна рама; 11 – моторна перегородка; 12 – сидіння водія; 13 – важелі та педалі управління; 14 – гусеничний ланцюг.
