Комплекс «Milan» розроблявся на основі вимог збройних сил ФРН та Франції та з урахуванням загальних вимог, які пред’являє командування НАТО до зброї такого призначення. В результаті міжнаціональним об’єднанням «Euromissile» була розроблена система, яка завдяки високим ТТХ набула найбільш широкого поширення (після ПТУР «TOW») з усіх протитанкових ракет, що використовуються в різних країнах.ПТРК “Milan” полягає на озброєнні сухопутних сил 40 країн, включаючи ФРН, Францію та інші країни НАТО. За програмою модернізації ПТРК «Milan», прийнятої на озброєння у 1974 році, було поставлено такі основні вимоги: підвищення ефективності дії БЧ ракети за новими видами броні; підвищення схибленості системи наведення; забезпечення сумісності вдосконаленої ракети з ПУ та тепловізійним прицілом без проведення їх модифікації; збереження колишньої дальності дії.
В результаті були створені зразки вдосконалених ракет, що одержали позначення Milan-2. Серійне виробництво цих ракет розпочато 1984 року й у 1985 року почалися постачання їх збройним силам ФРН та Франції. Бойова частина К-115 ракети «Milan-2» із зарядом ВР більшої маси та потужності в порівнянні з колишньою БЧ.Ефективність дії БЧ К-115 значно підвищена за рахунок збільшення її діаметра зі 103 до 115 мм, використання потужнішого ВР (октоліту) та збільшення його маси з 1,2 до 1,8 кг, збільшення відстані підриву БЧ від перешкоди з 2 до 2 ,5 калібрів шляхом установки носової частини ракети наконечника, який одночасно забезпечує надійний підрив БЧ при кутах зустрічі до 80° від нормалі. Заряд ВР має конічну кумулятивну виїмку з кутом 50°, фанеровану мідною оболонкою товщиною 1,9 мм.Бронепробивність кумулятивної БЧ істотно залежить від відстані підриву заряду ВР від перешкоди. При підриві заряду нової БЧ за допомогою наконечника, довжина якого 280 мм, бронепробивність складає більше 800 мм (гомогенної броні). При підриві в лабораторних умовах на відстані близько 10 калібрів вона становила понад 1000 мм, проте практично досягти такої ефективності можна лише за допомогою неконтактного підривника.При пробиванні гомогенної лобової броні сучасних танків нова БЧ ракети «Milan-2» зберігає залишкову бронепробивність до 200 мм, необхідну для дії забронювання. Практичне застосування ракет «Milan-2» показало, що вони мають додаткову вражаючу здатність за рахунок палива маршевого двигуна, що не вигорів.Паливо вигоряє протягом 12с при температурі 1125-1200 ° С, і при попаданні ракети в межах цього часу в такі цілі, як кораблі або зміцнення, воно стає основним фактором, що вражає. Крім того, хоча маневрені можливості ракети обмежені (кутова швидкість зміни напрямку польоту не більше 20 мрад/с), вона може використовуватися для ураження вертольотів на зустрічному курсі або в режимі висіння.В цьому випадку ракета може піднятися на максимальну висоту 380 м при дальності 1800 м. Для забезпечення використання комплексу Milan-2 в нічних умовах він оснащується тепловізійним прицілом Mira (Milan Infra-Red Marter). Приціл забезпечує застосування комплексу без зниження його ефективності вночі та в умовах обмеженої видимості, а також для виявлення замаскованих цілей. Приціл може бути використаний і вдень.Приціл швидко встановлюється за допомогою перехідника на ПУ на корпусі прицілу денного без застосування інструменту. Наведення на ціль здійснюється через загальний окуляр, зміна проводиться простим перемиканням. Теплове зображення об’єктів в діапазоні довжин хвиль 8-13 мкм приймається мозаїчним скануючим приймачем випромінювання прицілу і перетворюється в електричні сигнали.Сигнали обробляються електронним блоком, посилюються та надходять на світлодіоди, які відтворюють теплове зображення, що накладається на реальне оптичне зображення. Приціли комплексів «Milan» СВ Франції постачаються пристроєм охолодження, що працює від балона зі стислим газом. Маса балона 700 г, тиск газу в балоні 329 атм. При температурі 15°З забезпечується охолодження до 77°К.СВ ФРН вибрали для прицілу пристрій охолодження розроблений фірмою AEG (ФРН) замість газового балона. Електроживлення автономне від літієвої батареї. Батарея живлення та балон зі стисненим газом (ємністю 0,33 або 0,66 л) забезпечують безперервне функціонування прицілу протягом 2 годин, після чого можуть бути швидко замінені. Він простий у обслуговуванні та експлуатації, розрахований на умови роботи в діапазоні температур від -40 до +52 °С.Надійність його відповідає надійності інших елементів комплексу. Виявлення мети забезпечується на дальності 4000 м, пізнавання мети 2.,3х2,3 м (розміри танка спереду), пуск та наведення ракети – на дальності 2000 м. Людина може бути виявлена на відстані до 600 м. Оптичне поле зору 3°х 6 °; просторова роздільна здатність 0,175 мрад; мінімально виявляється різниця температур 0,16°З; час готовності до функціонування після включення 30 с.Напруга живлення постійного струму (7,2+0,1)В. Маса прицілу з батареєю живлення та газовим балоном близько 9 кг. Габаритні розміри 540х158х258 мм. Приціл знаходиться у серійному виробництві, перебуває на озброєнні з 1983 року у СВ Франції, ФРН, Великобританії, а також прийнято на озброєння СВ ще шести країн. У цих трьох країнах їм оснащено 2100 протитанкових піхотних підрозділів.Розробниками прицілу є об’єднання «Euromissile» (генеральний підрядник) та фірми ФРН, Франції та Великобританії: AEG (бортовий охолодний пристрій), «Marconi» (детекторний блок), МВВ (нікель-кадмієва батарея, електросхема), «Siemens» (електронний вузол) , кабелі), TRT (блок розгортки, інтеграція систем прицілу).
Фірмою AEG розроблено також бортовий пристрій охолодження для прицілу “Mira” для машин-носіїв ПТРК “Milan”. Його маса 1 кг, споживана потужність 30 Вт, живлення від нікель-кадмієвої батареї масою 15 кг і ємність 7 А-год, яка забезпечує час безперервної роботи прицілу протягом 3 год. У СВ ФРН цим пристроєм оснащуються БТР М113 та автомобілі високої прохідності, на яких встановлено значну частину ПТРК «Milan».Пристрій охолодження може бути підключений до джерела живлення електрообладнання машин-носіїв. Для підвищення перешкодозахищеності комплексу в систему наведення введено додатковий канал зв’язку. Ракета оснащена удосконаленим гіроскопом зі світловипромінюючим діодом та новим електронним блоком, які дозволили покращити процес наведення її.До переваг комплексу відноситься також: можливість його використання різними піхотними підрозділами; швидке розгортання на будь-якій вогневій позиції і через 10-12 секунд після цього можливість зробити пуск ракети; застосування з ґрунту та можливість встановлення на легкі машини без проведення модифікації. Поряд з перевагами комплексу відзначаються деякі недоліки, що проявилися в процесі випробувань, у бойових умовах та у зв’язку з появою нових видів броні.До них відноситься: порівняно велика для носного комплексу маса; досить сильне димоутворення маршового двигуна ракети, що призводить до закриття поля зору прицілу на 1,5 -3 секунд після пуску в залежності від умов погоди; можливість втрати ракети ІЧ пристроєм стеження, що приймає випромінювання її трасера, на тлі інтенсивного випромінювання в реальних умовах поля бою (наприклад, на тлі машин, що горять); при дії реактивної броні ракета «Milan-2», як і іншііснуючі ПТУР, виявилася неефективною. У зв’язку із зазначеними недоліками та з метою продовження життєвого циклу комплексу «Milan» запропоновано шляхи його подальшого вдосконалення. Насамперед, ставиться завдання забезпечення необхідної ефективності ракети при дії з реактивної броні. Фірмою МВВ (ФРН) проведено розробку нової БЧ для ракети «Milan», що містить два кумулятивні заряди ВР.Перший допоміжний заряд діаметром близько 30 мм розміщується в телескопічному наконечнику БЧ на відстані 450 мм від другого, основного заряду, розміщеного за першим в корпусі БЧ. Допоміжний заряд, що підривається при ударі наконечника про перешкоду на 0,5 мл раніше основного, призначений для руйнування шару реактивної броні, другий заряд – для пробивання основної броні. Ракета з новою БЧ, отримала позначення “Milan-2Т” (тандемна БЧ) або “Milan-3”.Фірмою МВВ розроблено також нову багатоцільову БЧ для ураження легкоброньованих машин, живої сили та техніки. Ця БЧ містить кумулятивний заряд ВР, здатний пробивати броню товщиною до 350 мм, і приблизно 1000 сталевих куль діаметром 4 мм, що укладаються навколо заряду ВР.До інших можливих удосконалень комплексу Milan відносяться: збільшення дальності дії ракети до 4000 м (зі збільшенням маси ракети до 9,5 кг); оснащення БЧ наявних ракет неконтактним (лазерним або імпульсним доплерівським) підривником, що підвищить бронепробивність 103-мм та БЧ на 25–30%; розробка нової БЧ масою 3 кг для пробивання реактивної та комбінованої броні; оснащення ракет ІЧ трасером з модульованим випромінюванням або лазерним діодом із закодованим випромінюванням дляпідвищення перешкодозахищеності слідкуючого пристрою; заміна аналогових стежить і декодує пристроїв цифровими, які дозволять виробляти складне кодування випромінювання ІЧ трассера і програмувати пристрій, що стежить, на прийом тільки такого випромінювання.Завдяки цьому підвищиться надійність та завадостійкість системи наведення, чутливість ракети до команд управління; встановлення бездимного ракетного двигуна, що дозволить зменшити мінімальну дальність пуску ракети та демаструючі ознаки; зниження габаритів та маси контейнера для перенесення ракет (з чотирма ракетами його маса 82 кг) більш ніж на 3 кг; зниження маси ПУ за рахунок використання у конструкції кевлару та композиційних матеріалів замість металу; зниження габаритів та маситепловізійного прицілу «Mira» за рахунок використання електричного способу охолодження замість газового та інших удосконалень.
З понад 50 тис. пусків ракет «Milan» (навчальних та бойових), здійснених у різних умовах, 92% закінчилися прямим попаданням. Ефективність застосування комплексу була продемонстрована у бойових умовах: Іраком з 1980 року, Сирією та Великобританією у 1982 році, французькими військами у Лівані у 1984 році, Чадом на початку 1987 року. З дев’ятьма ПУ підрозділи сухопутних військ Чаду вразили понад 100 танків та інших машин Лівії, витративши близько 250 ракет “Milan-2”.
