Досвід, отриманий у ході першої половини Другої світової війни показав необхідність створення зброї, легшої і маневренішої, ніж самозарядні і магазинні гвинтівки, що є на озброєнні, і в той же час має більшу вогневу міць і ефективну дальність стрільби, ніж пістолети-кулемети.Подібна зброя насамперед вимагала створення патронів, проміжних за характеристиками між пістолетними та гвинтівковими, що забезпечують ефективну дальність близько 600–800 метрів (проти 200 метрів у пістолетних патронів та 2000 і більше метрів – у гвинтівкових).
Такі патрони були створені і в Німеччині (патрон 7,92 мм Курц) і в СРСР (патрон 7,62х41 мм, що пізніше перетворився на 7,62х39 мм). Тоді як у Німеччині зосередилися головним чином одному, найбільш універсальному типі зброї під проміжний патрон – автоматичному карабіні (MaschinenKarabiner), пізніше перейменованому на штурмову гвинтівку (SturmGewehr), у СРСР розпочато розробку відразу цілого сімейства зброї під новий патрон.До цього сімейства входили магазинний карабін, самозарядний карабін, автомат (та сама штурмова гвинтівка) і ручний кулемет. Перші зразки зброї нового сімейства з’явилися до кінця Великої Вітчизняної, а їхнє масове надходження на озброєння почалося лише наприкінці 1940-х років. Магазинний карабін, як очевидно застаріла концепція, залишився лише у вигляді досвідчених зразків. Роль штурмової гвинтівки взяв він автомат Калашнікова. Ручний кулемет – РПД.А як карабін на озброєння було прийнято СКС. Перші зразки самозарядного карабіна під новий патрон створили конструктором Симоновим до кінця 1944 року. Невелика досвідчена партія карабінів проходила випробування на фронті, проте доведення як карабіна, так і нового патрона тривало до 1949 року, коли на озброєння Радянської армії було прийнято «7,62 мм самозарядний карабін Симонова – СКС зр. 1945 року».Протягом перших повоєнних десятиліть СКС перебував на озброєнні СА нарівні з АК і АКМ, але з поширенням автоматів почалося поступове витіснення СКС з військ, хоча деяка їхня кількість перебувала на озброєнні аж до 1980-х і навіть 1990-х років у таких родах військ як зв’язок та ППО, де стрілецька зброя не є основною. Аж до теперішнього часу СКС використовуються як парадно-церемоніальна зброя, зважаючи на набагато більшу, ніж у сучасних автоматів, естетичність.
Як і у випадку з іншими зразками повоєнної зброї, СКС набув широкого поширення в країнах Соцтабору та інших, які дружили з СРСР. СКС за ліцензією вироблявся в Китаї (карабін Тип 56), НДР (Karabiner-S), Албанії, Югославії (Тип 59 і Тип 59/66) та ще ряді країн. У міру зняття з озброєння значна кількість СКС виявилася на цивільних ринках зброї, як в оригінальному, так і більш-менш «оцивілізованому» вигляді.Причому, зазвичай, «цивілізація» зводилася до видалення багнета. Невисока ціна як самих карабінів, так і патронів до них, у поєднанні з високими експлуатаційними та бойовими характеристиками, забезпечили СКС велику популярність серед мирного населення в різних країнах – від Росії до США. Слід зазначити, що американці дуже люблять карабіни Симонова, оскільки за надійності і бойових даних, які можна порівняти коїться з іншими зразками (AR-15, Ruger Mini-30), СКС має набагато меншу ціну.СКС є самозарядною вкороченою гвинтівкою (карабіном), побудованою на основі автоматики з газовим двигуном. Газовідвідна камера та газовий поршень розташовані над стволом. Газовий поршень не пов’язаний жорстко з рамою затвора і має свою власну зворотну пружину. Замикання здійснюється перекосом затвора вниз, за бойовий упор у дні ствольної коробки. Затвор встановлений у масивну раму затвора, на правій стороні якої жорстко закріплена рукоятка для заряджання.УСМ курковий, запобіжник розташований у спусковій скобі. Відмінна риса СКС – невід’ємний серединний магазин, що споряджається при відкритому затворі окремими патронами або за допомогою спеціальних обойм на 10 патронів. Обойма встановлюється в напрямні, виконані в передньому торці рами затвора, після чого патрони вдавлюються в магазин, як показано на фото.У зв’язку з подібною схемою заряджання в конструкції карабіна передбачена затримка затвора, що включається при витраті всіх патронів в магазині і зупиняє затворну групу у відкритому положенні. Для прискореного та безпечного розряджання нижня кришка магазину може відкидатися вниз-вперед, її клямка розташована між магазином та спусковою скобою.
Прицільні пристрої СКС виконані у вигляді мушки на підставі в захисному кільці і відкритого цілика, що має регулювання по дальності. Ложа цільна, дерев’яна, з напівпістолетною шийкою приклада та металевим потиличником. СКС оснащується невід’ємним клинковим багнетом, в похідному положенні прибирається вниз, під стовбур. Китайські карабіни Тип 56 мають голковий штик більшої довжини з аналогічним кріпленням.На відміну від оригінальних СКС, карабіни тип 59/66 югославського випуску мають комбінований дульний пристрій, призначений для запуску гвинтівкових гранат. Для цього призначений складний гранатометний приціл позаду мушки і газовий відсікач в газовій каморі, що включається при стрільбі гранатою і газовідвідний тракт, що перекриває.В цілому, як армійська зброя СКС значною мірою застарів, хоча й має перевагу перед автоматами Калашнікова калібру 7,62 мм у прицільній дальності стрільби за рахунок довших стовбура та прицільної лінії. Як громадянська зброя для полювання на дрібну і середню дичину (при правильному виборі патронів) СКС залишається на сучасному рівні. Наявність широкого спектру цивільних аксесуарів (ложі різної конфігурації, легкі сошки, кріплення оптики і т.п.) лише розширюють сферу застосування цього, безсумнівно гідного та заслуженого зразка Радянської збройової думки.
;
