У 1940 році фірма C. G. Haenel із Зуля представила автомат, розроблений її директором Хуго Шмайсером. На ім’я конструктора, назвою фірми-виробника та роком готовності до серійного виробництва цю зброю було названо автомат Шмайсер-Хенель 41, скорочено — автомат Шмайсер. Можливо, саме ця усічена назва і є причиною помилкової інформації, що часто зустрічається в публікаціях про те, що Шмайсер також був конструктором автоматів моделей 38 і 40.
Дані автомати спроектував Генріх Фольмер, інженер, який з кінця двадцятих років за контрактом працював на фірму Erfurter Maschinenfabrik B. Geipel GmbH (Ernna). Однак вірно й те, що у 1941 році через малі обсяги випуску ерфуртської фірми Шмайсер отримав замовлення на виготовлення автомата моделі 40 на підприємстві, яким він керував. Проте це не завадило йому брати участь у судовому процесі проти Erma про авторське право на використану в автоматах телескопну пружину, що замикає.Оскільки Шмайсер уже давно проводив експерименти із такими пружинами, він сподівався, що винахідником визнають його. Однак Фольмер зробив це відкриття, вже давно запатентоване набагато раніше, і ерфуртська фірма правомірно на законних підставах використовувала даний винахід відповідно до ліцензійного договору. Директор фірми із Зуля програв процес, але отримав право використовувати конструкцію при серійному виробництві своєї представленої у 1941 році нової розробки.Ще й сьогодні експерти ворожать чому йому взагалі було дозволено випуск моделі, яка була безсумнівно менш сучасна, ніж модель 40, і в якому обсязі ця зброя була зроблена. Спочатку ця кількість оцінювалася як дуже незначна. Однак потім стало відомо не лише про зброю із серійним номером понад 26700, а й про зброю, на якій були чіткі сліди, що свідчать про те, що вона виготовлялася на серійному устаткуванні.За серійними номерами лише умовно можна дійти невтішного висновку про значний обсяг виробництва, проте встановлене застосування серійного устаткування дає цього серйозні підстави. Справді, кількість випущених автоматів Шмайсер не могла бути такою незначною, оскільки є дані про його використання в поліції, СС-формуваннях та фашистській службі безпеки. Також доведено, що хоча ця модель і не була офіційно поставлена на озброєння армії, проте застосовувалася там.За даними спеціальної літератури, безліч автоматів цього мають штампи приймання управління озброєння армії. І це зрозуміло, оскільки через гостру нестачу піхотної зброї не можна було відмовлятися від будь-якого автомата, що був у розпорядженні.
Дія автомата Шмайсер-Хенель 41 ґрунтується на використанні енергії віддачі. Зброя оснащена масивним затвором, що не замикається. Боєприпаси подаються із прямого штангового магазину, який стрілець вставляє знизу. Магазин вміщує 32 патрони Парабелум калібру 9 мм, які випускаються як під час автоматичної, так і одиночної стрільби. Точність стрілянини та попадання прийнятні.Приціл може бути встановлений на відстань 100 і 200 м: приціл-стійка встановлюється на першу названу дистанцію, кришка прицілу – на другу. За винятком стовбура та затвора, більшість металевих деталей виготовлялося шляхом штампування. Зброя має звичайну конструкцію та виглядає компактною. Воно схоже на італійські автомати Беретта.Відсутність плечового упору дає підстави з великою ймовірністю стверджувати, що Шмайсер, на відміну конструктора стандартного автомата, призначав свою зброю як спеціального застосування танковими підрозділами і парашутно-десантними військами. У цьому автоматі він певним чином скомбінував два інших види зброї: розроблений ним автомат моделі 28/2 і вже багаторазово згадуваний автомат моделі 40.
Ложа з дерев’яним прикладом та спусковий механізм з важелем перемикання з одиночної на автоматичну стрілянину запозичені у моделі 28/2; корпус, затвор і пружина, що замикає, а також розташування магазину, рукоятки зведення і запобіжника — відповідно у моделі 40. Деякі деталі конструкції були новими, наприклад фіксоване кріплення гільзи в ложі, а також з’єднання корпусу і стовбура.Стовбур оснащений 8-гранною накидною гайкою – тим кріпильним пристроєм, яке так кидається в очі своєю громіздкістю у стандартних автоматах. Зброя, вироблена в Зулі, розбирається наступним чином: натисканням вивільняється блокування пружини позаду гільзи затвора, кришка затвора вивертається і знімається з кріплення багнета. Після цього стрілок може вийняти з корпусу телескопну трубку і затвор, а потім видалити пружину, що замикає. Щоб зняти ложу, йому потрібно викрутити 2 гвинти.
Характеристики
MP 41