Напередодні Першої світової війни в Італії проходив випробування досить вдалий станковий кулемет системи артилерійського техніка Джузеппе Періно моделі 1908 – свою систему Періно створив в 1900 і тоді ж виступив в угоду з заводом Барбі. Кулемет мав автоматику на основі віддачі ствола, водяне охолодження, розвивав скорострільність до 300 вистр./хв. Живлення – з бункера, в який укладалося 10 обойм по 25 патронів.Кулемет був порівняно простий, ставився на триніжний верстат раціональної конструкції, проте на озброєння не влучив. У італійської армії були кулемети Максима і «Віккерс», та якщо з власних конструкцій – М1914 «Фіат-Ревеллі», створений з урахуванням досвідченого кулемета Ревеллі 1907–1912 р. під 6,5-мм патрон М95 «манхилер-каркано» і став першим масовим кулеметом італійського виробництва.
Автоматика працювала за рахунок віддачі напіввільного затвора, хоча стовбуру було надано можливість невеликого ходу назад. Затвор підпирався личинкою, що коливається, вісь якої кріпилася в коробі. Під дією віддачі затвор зміщувався назад, повертав личинку, та тиснула на задню стінку вікна ствольної коробки і зміщувала назад ствол, доки не відхилялася настільки, щоб відпустити затвор.Передача частини енергії масивному стволу зі ствольною коробкою сповільнювала відмикання, хоча, як і в інших системах з напіввільним затвором, тут використовувалася масляна і масляний насос для осалки патронів. У задній частині короба був буфер затвора, причому стрижень буфера виступав ззаду перед рукоятками управління і був джерелом постійного роздратування кулеметника і причиною засмічення механізму. Пісок та інші частинки прилипали до опаленого патрона, і затримки ставали неминучими.Магазин (бункер) містив 10 секцій по 5 набоїв. Після п’яти пострілів з однієї секції спрацьовувала клямка важеля, що подав, що зміщував магазин на крок вправо, – пристрасть до нестандартних систем магазинів у італійців залишалося довго. Приціл – рамковий. Система охолодження стовбура крім кожуха ємністю 5 л включала два шланги, що відводять, бак-конденсатор і ручний насос для підкачування води в кожух.Кулемет ставився на триніжний верстат з двома короткими передніми і довгими задніми ногами, секторним механізмом вертикального наведення. У 1917 р. кулемет переробили в ручний заміною водяного охолодження повітряним, верстата – сошкою, а потиличника – прикладом. Із сошкою такий кулемет важив 9,9 кг. Виробництво кулемета було припинено відразу після закінчення війни, але після ухвалення кількох нових моделей, італійці вже 1935 р.модернізували частину старих «Фіат-Ревеллі» та використали їх у Другій світовій війні.
Порядок розрядження станкового кулемета М 1914 «Фіат-Ревеллі»: Натиснути клямку під приймальним вікном та від’єднати бункер із патронами. Піднявши кришку над пазом подачі патрона, відтягнути назад рукоятку зведення (за захоплення позаду короба), оглянути патронник, переконатися у відсутності патрона. Відпустити рукоятку зведення, натиснути важіль спуску (опустивши перед цим запобіжник).
Бункера для живлення кулемет Fiat-Revelli mod.14, в які укладалося 10 обойм по 25 патронів
