Кулемет розроблявся насамперед для боротьби з сучасною на той момент технікою – танками, броєнавтомобілями та літаками. Надалі з розвитком техніки «протитанкову» роль ці кулемети втратили, але зберегли роль зенітних. Крім того, вони успішно використовувалися для придушення вогневих точок супротивника.
Базовий важкий кулемет Браунінг М1921, що став попередником М2, став основою для розробки великої кількості різних версій, які в той же час дуже мало відрізнялися від прототипу. Заряджання у всіх модифікаціях було аналогічним. Основною відмінністю було використання змінних стволів та систем встановлення кулемета на автомашинах.Найважливішою особливістю важких кулеметів Браунінг різних модифікацій є взаємозамінність основних частин, за винятком стволів та елементів кріплення.
Кулемет M1921 з водяним охолодженням