Ручний кулемет Бреда був основним зразком автоматичної групової зброї італійської піхоти в роки Другої світової війни. З прийняттям цього кулемета на озброєння в 1930 р. в італійській армії було проведено реорганізацію піхотного взводу, який замість трьох стрілецьких відділень і 1–2 легких кулеметів став нараховувати три однакові «Ескуади» (стрілецькі відділення нової організації) по 15 осіб з одним ручним кулеметом в кожній.
Кулемет складається з наступних основних частин і механізмів: стовбура, короба з кришкою і кожухом, потиличника з прикладом, замикаючої муфти (стовбурної коробки), вкладиша, затвора, ударного та спускового механізмів, магазину та сошки. У конструкції механізмів автоматики реалізовано як принцип віддачі ствола з коротким його перебігом, і принцип використання енергії порохових газів.
Замикання і відмикання каналу ствола проводиться поворотом муфти, що замикає, розташованої в коробі і своєю передньою частиною сухарно з’єднаної зі стволом. У момент пострілу ствол із затвором відходить приблизно на 13 мм тому. При цьому замикаюча муфта повертається і відмикає канал ствола.Після цього під дією кінетичної енергії віддачі та залишкового тиску порохових газів затвор продовжує рух самостійно, в задньому кінцевому положенні зникає з амортизатором і під дією зворотної пружини починає рухатися вперед. Під час цього руху проводиться подача чергового патрона в патронник та замикання каналу ствола. Ударник б’є по капсулі патрона, і при натиснутому спусковому гачку процес повторюється доти, доки не будуть витрачені всі патрони.
Живлення патронами проводиться з невід’ємного коробоподібного магазину, шарнірно закріпленого на правій стороні короба. Заповнення магазину проводиться за допомогою обойм ємністю 20 патронів, що укладаються в нього зверху. Ця конструкція мала той недолік, що навіть при незначних пошкодженнях закраїн магазину або обойми затримки у стрільбі були неминучими.
Особливістю кулемета є те, що стрілянина з нього можлива тільки при забезпеченні мастила набоїв, що вводяться в патронник. Для цього на кришці короба є маслянка, заливний отвір якої закривається різьбовою пробкою. Необхідно відзначити, що в польових умовах масло, змішуючись з пилом та брудом, викликало часті затримки у стрільбі.
Певні труднощі викликала і заміна у польових умовах розігрітого при стрільбі ствола. Через відсутність спеціальної рукоятки зняти ствол можна було лише за допомогою спеціальних рукавиць, які далеко не завжди були під руками. Крім того, після встановлення нового ствола, що входило в комплект приладдя до кулемету, було потрібно його юстирування. Конструкцією кулемета була передбачена і рукоятка для перенесення кулемета на полі бою, ремінь для перенесення також був передбачений.Тому при розігрітому стволі кулеметник був змушений використовувати як рукоятку магазин, що вело до пошкоджень магазину та подальших затримок під час стрільби.
Невдала в цілому конструкція кулемета посилювалася незадовільними характеристиками 6,5х52,5-мм гвинтівкових патронів, що використовуються для стрільби з нього. Не покращила ситуацію і спроба переробити кулемет під новий 7,35х52-мм гвинтівковий патрон (кулемет зр. 1938). Тим не менш, через відсутність кращого зразка ручний кулемет Бреда зр. 1930 р. залишався на озброєнні італійської піхоти у роки Другої світової війни, а й у повоєнні роки.
Відео кулемета Breda mod.30
Обойма для заряджання кулемета Breda mod.30, ємністю 20 патрон
