Єдиний кулемет KGK був розроблений в Угорщині в 1960-х роках на основі радянського станкового кулемета Горюнова СГМ. Розробкою керував Йожеф Кухер (Jozsef Kucher). Загальне виробництво цих кулеметів було порівняно невелике, було виготовлено менше ніж 1000 кулеметів KGK до прийняття радянського ПК на озброєння угорської народної армії (Magyar Nephadsereg).
Пристрій механізмів кулемета KGK загалом аналогічний станковому кулемету СГМ – він використовує газовідвідну автоматику з довгим ходом газового поршня, замикання здійснюється перекосом затвора вправо, стрілянина ведеться лише автоматичним вогнем з відкритого затвора. Стовбур повітряного охолодження, швидкозмінний.
Живлення здійснюється патронами 7,62х54 мм R з нерозсипних металевих стрічок із замкнутою ланкою, подача патронів зі стрічки в патронник – у два кроки (назад, потім уперед). Напрямок подачі стрічки – праворуч наліво. Основними відмінностями KGK від прототипу стали органи керування вогнем та встановлення – кулемет отримав пістолетну рукоятку керування вогнем зі спусковим гачком, розташовані під ствольною коробкою. На потиличнику ствольної коробки встановлено дерев’яний приклад.
До газового циліндра під стволом кріпиться складна двонога сошка, кулемет KGK також може використовуватися з піхотного верстата-триноги, що має адаптер для зенітної стрільби.