Першою радянською 30-мм зенітно-артилерійською установкою була АК-230, що надійшла на озброєння в 1960 році, що мала гармати з довжиною ствола 60 калібрів. Вона змінила застарілі 25-мм спарені зенітно-артилерійські установки (з такою ж довжиною ствола) на кораблях, що будуються.Невелика вежа ЗАК зритого типу цього комплексу на Заході отримала прізвисько «Далек», на ім’я одного з кількох однакових роботів у дитячій науково-фантастичній телепередачі «Доктор Ікс», що йшла каналом ВПС 1 з 1963 по 1983 рік. У вежі встановлені дві автоматичні 30-мм гармати з водяним охолодженням. Максимальна проектна скорострільність становить 1050 вистр./хв, проте на практиці (щоб не допустити поломки) цей показник лежить у межах 200-240 вистр./хв.Керування установкою зазвичай здійснюється за допомогою РЛС управління стрільбою «Drum Tilt» (кодове позначення НАТО) або дистанційно-керованого оптичного прицілу.
На невеликих кораблях артилерійська установка АК-230 використовується також для ураження надводних та наземних цілей. Ефективна дальність стрільби 0,54-кг снарядами у разі становить 2600 м. Будучи основним артилерійським комплексом ракетних катерів типу «Оса», артилерійська установка у великих кількостях надходили країни – союзники СРСР. Для протидії загрозі надводним кораблям з боку протикорабельних ракет в СРСР була розроблена артилерійська установка з шістьма 30-мм стволами, що обертаються, укладеними в загальний циліндричний кожух і розміщеними в башті, аналогічною за формою АК-230. Розробка нового комплексу, що одержав позначення АК-630, почалася в 1963 році, в 1964-му був зроблений перший дослідний зразок, а до 1966-го завершилися випробування комплексу.У 1967 році зенітно-артилерійська установка була прийнята на озброєння, а через два роки почалося її серійне виробництво. АК-630 призначений для ведення вогню такої високої щільності, яка гарантує ураження повітряних цілей розміром з крилату ракету відносно малої дальності. Для стрільби використовуються спеціально розроблені снаряди масою 0,54 кг із сердечником із високоміцної сталі. Артилерійська установка АК-630 разом із РЛС управління стріляниною «Bass Tilt» була встановлена на кораблях типів «Київ», «Кінда», «Удалий», «Сучасний», «Слава» та «Хреста-2», а пізніше і більш ранніх проектах. На кораблях меншого водотоннажності зенітно-артилерійська установка встановлюється зазвичай разом з артилерійською установкою більшого калібру та РЛС управління стріляниною.Установка має стрічкову подачу боєприпасів зі звичайного магазину, а її модернізований варіант – АК-630М – з барабанного.
Артилерійська установка АК-630 та АК-630М входять до інтегрованої системи самооборони, яка отримала позначення А-213 «Вимпел-А». Система складається із шестиствольної арт. установки АТ-18, РЛС управління стріляниною, а також оптичного та телевізійного прицілів. Одна система «Вимпел» може керувати вогнем двох 30-мм артилерійських установок або однією 30- та однією 50-мм артилерійською установкою. Артилерійська установка може вражати повітряні цілі на дальності до 4000 м, а надводні – до 5000 м. Телевізійний приціл здатний виявляти надводні цілі розміром від торпедного катера і вище на дальності до 7,5 км, а повітряні – 7 км. У 1983 році планувалося модернізувати установку АК-630 шляхом встановлення ще одного блоку з шести стволів (модифікація АК-630М 1-2). Зменшена версія комплексу АК-630, АК-306 була розроблена для кораблів з невеликою водотоннажністю, таких як на повітряній подушці, екранопланах і патрульних катерах. Єдиною відмінністю цієї артилерійської установки (набула також позначення А-219) є електрична автоматика стрільби, а не використовує енергію порохових газів, як у АК-630. Крім того, наведення установки здійснюється лише через оптичний приціл.Ці зміни призвели до того, що артилерійська установка більше здатна вражати надводні цілі, ніж повітряні. Розробка АК-306 почалася 1974 року, а 1980-го вона надійшла на озброєння.