У документах НАТО за першими радянськими атомними підводними човнами з балістичними ракетами проекту 658 закріпилося позначення «Хотел». Перший човен цього типу було закладено 17 жовтня 1958 р., всього з 1960 по 1962 р. у Північноморську було завершено будівництво восьми підводних човнів цього типу. Всі вони були виведені з бойового складу флоту між 1988 та 1991 роками. Вони несли три ядерні ракети Р-13 (західне позначення – SS-N-4), встановлені вертикально.Розміщення ракет довжиною близько 12 м (40 футів) спричинило необхідність мати виступ на кілі човна за бойовою рубкою.
Згідно з наступними стандартами, ракета мала дуже малий радіус дії – 650 км (404 милі), тому підводні човни, залишаючи бази в Баренцевому морі, були змушені перетинати Атлантику для того, щоб створити загрозу Америці. Пуск ракет здійснювався в надводному положенні, повне використання боєкомплекту три одиниці займало 12 хвилин. У 1965-1970 pp. на човнах цього типу було встановлено ракетні комплекси Р-21 (SS-N-5 «Сарк») радіусом дії 1400 км (870 миль).
На підводних човнах К-55 та К-178 були демонтовані ракетні комплекси, і до виведення з бойового складу флоту вони несли службу на Тихоокеанському флоті. На К-145 у 1969-1970 pp. проводилися базові роботи з перевстановлення ракетного комплексу, але лише через шість років після цього вона почала працювати. Її корпус був подовжений на 13 м (43 фути), і човен отримав можливість нести БРМБ Р-29 (за класифікацією НАТО – SS-N-8 “Софлай”) К-40 в 1977 році.була переобладнана в човен зв’язку (СРСР потребував станцій ВЧ зв’язку по всьому світу і забезпечував ретрансляцію команд через кораблі управління).
К-19 придбала найгіршу репутацію з усіх радянських атомних підводних човнів і стала називатися серед підводників Хіросимою: поломки реактора, що послідували одна за одною, на човні призвели до опромінення двох екіпажів. Перша катастрофа сталася 4 липня 1961 р., коли було виявлено течію реактора. Декілька членів екіпажу увійшли до заражених відсіків для ремонту, знаючи, що прирікають себе на вірну смерть.Проте ремонт виявився неможливим, екіпаж з човна зняли, а його саму відбуксували до порту. Вісім людей померли від радіоактивного ураження невдовзі після аварії, рівень ракових захворювань серед їхніх товаришів був надзвичайно високий.
Реактор на К-19 був замінений у 1962 – 1964 р.р. , але 4 лютого 1972 р. під час патрулювання у районі о. Ньюфаундленд на К-19 виникла пожежа. Понад 30 суден було залучено до порятунку човна, проте боротьба з пожежею коштувала життя 28 членам їхніх екіпажів. Кіноверсія цієї викликаючої забобонний страх історії вийшла 2002 р. («К-19» компанії «Відомейкер»). Злощасний човен у результаті було удостоєно нагороди в 1991 р. Єдиний човен типу «Хотел III» був переозброєний в 1969-1970 рр.шістьма пусковими установками для випробування нових ракет Р-29 (SS-N-8 «Софлай»).