Проект 671Р «Єрш» (NATO Victor I) Водотоннажність: надводна 4100 т; підводне 6085 т
Проект 671РТ (NATO Victor II) Водотоннажність: надводне 4700 т.; підводне 7190 т. Розміри: довжина 101,8 м (334 фути); ширина 10,8 м (35 футів 4 дюйми) осаду 7,3 м (23 фути 11 дюймів).>Швидкість: надводного ходу 12 уз. та підводного ходу 31,7 уз.
Проект 671РТМ(К) «Щука» (NATO Victor III) Водотоннажність: надводне 5000 т; підводне 7000 т
Тип «Victor I» проектувався радянськими конструкторами як ПЛА (підводний човен атомний) і разом з атомними ракетними підводними човнами типу «Чарлі I» та ПЛАРБ типу «Янки» склав друге покоління радянських атомних підводних човнів. Човни проекту 671, відомі у Радянському Союзі як човни типу «Йорш», були першими радянськими підводними човнами, що будувалися з корпусом краплеподібної форми для забезпечення високої швидкості ходу у підводному положенні.Будівництво головного човна До 38 було завершено 1967 р. на Адміралтейському заводі в Ленінграді, там же. де у 1974 р. була здана і остання з шістнадцяти човнів цього типу. Човни типу «Victor I» були найшвидшими з АПЛ, що знаходилися в строю, з водо водяними реакторами навіть у порівнянні з американськими човнами типу «Лос-Анджелес». Реактор на збагаченому урановому паливі був такого самого типу, що й на човнах типів «Чарлі» та «Янки».
У 1972 р. на верфі р. Горькому було побудовано перший удосконалений човен типу «Victor II». Всього в Горькому одночасно з продовженням будівництва човнів типу «Чарлі I» було побудовано чотири човни типу «Victor II», ще три човни цього типу в 1975 р. були здані замовнику на Адміралтейському заводі. , човни типу “Victor II” відрізняє 6,1-метрова (20-футова) додаткова секція, встановлена в носовій частині корпусу.Це було необхідно для збільшення розмірів відсіку, в якому розміщувалися 650-мм (25-дюймові) важкі торпеди нового покоління та призначене для їх застосування обладнання.
Безшумні «Victor-и». У 1976 р. перший човен типу «Victor III» був спущений на воду на Адміралтейському заводі. У 1978 р. після завершення будівництва човнів типу «Дельта I» у будівництві човнів типу «Victor III» взяв участь суднобудівний завод у Комсомольську, щорічно здаючи по два човни. Усього з 1978 по 1992 р. було збудовано 26 човнів типу «Victor III».Отримавши радянське позначення «Щука», човни типу «Victor III» неофіційно стали відомі у ВМС США як човни типу «Уокер», оскільки удосконалення, спрямовані на зниження шумності човнів, та їх оснащення більш ефективними засобами виявлення стали наслідком активного використання у 1970-1980 -ХГГ. дозорної системи «Уокер». Човни типу «Victor III» мали подовжений попереду рубки на 3 м (9 футів 10 дюймів) корпус і встановлений на верхній частині керма обтічної форми контейнер для нової ГАС з приймальним пристроєм, що буксирується. Подовжений корпус забезпечував додатковий простір для розміщення необхідного для обробки даних від буксованих та двох нових бортових гідрофонів електронного обладнання. Удосконалення конструкції та використання звукопоглинаючих захисних покриттів дозволили знизити рівень шумності човнів типу «Victor III», які офіційно оцінювалися в колах НАТО як рівні АПЛ ВМС США типу «Стерджен» за рівнем акустичної помітності. Вони також мали носові горизонтальні керма, які забиралися всередину легкого корпусу на високих швидкостях ходу човна під водою та у надводному положенні.
Підводні човни типу «Victor», як і всі човни, що будувалися після ПЛАРБ типу «Хотел», атомних ракетних човнів типу «Луна» та АПЛ типу «Новембер», з метою самооборони мали два 533-мм (21-дюймові) торпедного апарату, оснащеного втулками для 406-мм (16-дюймових) протичовнових торпед. Передбачалося наявність двох таких торпед для заряджання кожного 533 мм (21-дюймового) торпедного апарату. Човни типів «Victor I» і «Victor II», що збереглися, до 1996 р.були виведені зі складу флоту разом із майже дюжиною човнів типу «Victor III».