Десантні кораблі-доки типу «Уїдбі-Айленд» були спроектовані на базі ДКД типу «Енкорідж» та задумані як заміна кораблів типу «Томастон». Головний ДКД цього типу був закладений у 1981 році, а в 1988-му серія кораблів, що будуються, була збільшена з восьми до 12 одиниць. Останні чотири утворили підклас десантного корабля-дока у вантажному варіанті (LSD-CV-Landing Ship Dock-Cargo Variant) типу «Харперс Феррі» з підвищеною вантажомісткістю.Нові кораблі замінили у складі флоту застарілі ДКД типу LSD-28, які у 1980-х роках досягли граничних термінів служби.
З самого початку кораблі типу «Уїдбі-Айленд» призначалися для застосування десантних катерів на повітряній подушці типу LCAC. Ці катери мають вантажомісткість 60 т. та максимальну швидкість ходу 40 уз., що дозволяє починати висадку десанту з великих дистанцій та суттєво розширити вибір ділянок узбережжя. Корабельна докова камера має розміри 134,1х15,2 м і може вміщувати чотири ДКВП, які більше за будь-які інші десантні катери. Найбільш очевидні візуальні відмінності між кораблями двох підкласів – це наявність на ДКД типу «Харперс Феррі» лише одного вантажного крана та розміщення ЗАК «Фаланкс» не на містку, як на ДКД типу «Уїдбі-Айленд», а нижче і попереду надбудови .
На ДКД «Уїдбі-Айленд» з червня 1993 року проходила випробування система самооборони QRCC (Quick Reaction Combat Capability), що складається із ЗУР RIM-116A, ЗАК «Фаланкс» та системи РЕБ AN/SLQ-32. Необхідність створення такої системи була викликана інцидентом, у якому 17 травня 1987 року іракська ПКР «Екзосет» вразила фрегат УРО «Старк». Після завершення випробувань система одержала позначення SSDS (Ship Self Defense System) та була встановлена на всіх кораблях типу «Уїдбі-Айленд». Кораблі типу «Уїдбі-Айленд» призначені для висадки батальйону морської піхоти на чотирьох ДКВП LCAC, 21 середньому ДКА типу LCM (Landing Craft Medium) або на трьох ДКА типу LCU (Landing Craft Utilities). Крім того, підрозділи морської піхоти могли бути висаджені на 64 плаваючі гусеничні БТР AAV7A1. Вантажний варіант ДКД (LSD-CV) несе меншу кількість десантних катерів: два ДКВП, дев’ять LCM або один LCU.На додаток до зенітних та ракетних засобів ППО ближньої дії є й різноманітні пасивні засоби. Потужний комплекс постановки радіоперешкод доповнений зарядами з дипольними відбивачами, що створюють перешкоди системам радіолокаційного наведення ракет, що підлітають, і буями системи AN/SLQ-49, що імітують радіолокаційні характеристики корабля протягом декількох годин при помірному стані моря.Комплекс гідроакустичної протидії (імітатор мети) SLQ-25 «Ніксі» справляє подібний ефект на торпеди, націлені на корабель. Перші два кораблі коштували понад 300 млн. доларів. Чотири останні коштували в середньому по 150 млн. Щорічні витрати на експлуатацію одного такого корабля становили станом на 1996 рік близько 20 млн. доларів.