Уперше з’явилися в 1970 році, кораблі типу «Натя-1» (Natya за класифікацією НАТО, за радянською – проект 266М «Аквамарин») з алюмінієво-сталевим корпусом вважалися в радянському ВМФ як морські тральщики і стали наступниками кораблів типу «Юрка ». Судна будувалися в Колпіно та Хабаровську у 1969-1982 роках.Їх початкове стандартне оснащення включало дві жорсткі тралбалки в кормі, згодом замінені на шарнірні гідравлічні балки, що служать для того, щоб вибирати тральний привід і піднімати мінно-тральні пристрої, що буксируються, через кормову рампу. Тральщики типу «Натя-1» озброєні двома п’ятиствольними пусковими установками ракет ПЛО РБУ-1200 для вирішення задач протичовнового патрулювання прибережної зони.На більшості з них були також встановлені дві чотиривірні ПУ ЗУР SA-N-5/8 «Grail»/«Gremlin» (відразу позаду ґратчастої щогли), а на інших – ще одна навігаційна РЛС над кермовою рубкою.
У 1980 році був побудований єдиний корабель типу «Натя-2» з алюмінієвим корпусом, подовженою надбудовою та поперечним вирізом по мідель-шпангоуту для розміщення 1,5 оболонки. Він служив для проведення досліджень та випробувань нової техніки. Тральщики типу «Натя-1» поставлялися на зовнішній ринок у дещо спрощеному виконанні та в помірній кількості.Вони постачалися в Індію (12 у 1978-1988 роках), Ємен (один у 1991 році), Лівію (вісім у 1981-1986-му), Сирію (один у 1985-му) та Ефіопію (до 23 кораблів, у т.ч. ч. один у 1991 році). У російському ВМФ діяли 10 уцілілих кораблів, головним чином у своїх територіальних водах, але тральщики цього типу відзначалися також у Середземному морі, в Індійському океані та біля Західного узбережжя Африки.