У 1984 р. Бразилія уклала контракт з компанією «Ховальдсверке дойче верфт» на постачання шести підводних човнів типу «Тупі» (Tupi) – підтипу 1400 сімейства човнів типу 209, перша з яких мала будуватися в Кілі, а решта п’ять – у Ріо-де-Жанейро.Фінансові труднощі стали причиною зменшення кількості човнів, що будувалися в Бразилії, до трьох одиниць, а плани щодо двох човнів типу «Тікуна» (Tikuna) – удосконалених типу «Тупі» – були відсунуті далеко вперед: введення до складу флоту човна «Тікуна» перенесено з 2000 р. на 2005 р., а будівництво човна «Тапуя» (Tapuia) припинено.
Бразилія у 1988 р. заснувала завод зі збагачення урану та оголосила про намір будувати АПЛ, але цей проект так і не переріс стадію планування. Човни типу «Тікуна» розглядалися як проміжні між човнами зі звичайною енергетичною установкою та атомними.
Бразильські торпеди Човни типу Тупі діють з бази Альміранте Кастро е Сільва на о. Монкангью і вздовж узбережжя від Ріо-де-Жанейро. Це добре озброєні човни невеликої водотоннажності, оснащені британськими торпедами Мк 24 «Тайгерфіш» і протичовновими торпедами, розробленими бразильським Військово-морським дослідницьким інститутом (Institute de Pesquisasda Marinha – IPqM).Торпеди «Тайгерфіш» керуються проводами і при активному самонаведенні мають швидкість ходу 35 уз і радіус дії 13 км. (8 миль), при пасивному – відповідно 24 уз. та 29,6 км. (18,4 милі).
Торпеди IPqM мали систему пуску, засновану на самостійному виході торпеди з торпедного апарату, радіус дії 18,5 км. (11,5 милі) та швидкість ходу 45 уз. Човни типу «Тікуна» були більшої водотоннажності, 2425 т у підводному положенні, та комплектувалися екіпажем чисельністю 39 осіб. Їхня розрахункова автономність становила 60 діб, а проект передбачав озброєння акустичними магнітними мінами (виробленими IPqM) замість частини торпед.