Роботи зі створення зенітної керованої ракети «Стандарт» у 1963 році розпочала компанія «Дженерал дайнемікс», а зараз проект веде фірма «Рейтеон». Передбачалося створити ракети, які б прийшли на зміну зенітної керованої ракети RIM-24 «Тартар» (RIM-66 Standard MR) і RIM-2 «Терр’єр» (RIM-67 Standard ER).Обидва варіанти, MR (Medium Range – середня дальність) і ER (Extended Range – велика дальність), являють собою по суті ту саму ракету, доповнену у варіанті ER ступенем прискорювача. Перша модифікація ракет одержала позначення SM-1 (Standard Missile 1). Їхньою основною перевагою стало застосування напівпровідникової електроніки та електричних (замість гідравлічних) приводів кермів, що забезпечило підвищену надійність та малий час реакції на команди.Крім того, на ракетах було застосовано новий автопілот Mk 1, адаптований до зміни таких параметрів, як швидкість польоту та атмосферний тиск.
Випробування ракет почалися 1965 року, а 1967-го зенітна керована ракета RIM-66А (SM-1MR Block I) надійшла на озброєння. Вона була оснащена двигуном із двома ступенями тяги (як на RIM-24 «Тартар»), бойову частину стрижневого типу та радіолокаційної ГСН конічного огляду. Невеликі вдосконалення призвели до появи модифікацій Block II, III і IV, з яких у серію пішла остання, з більш широкими можливостями з подолання перешкод та зменшеним значенням мінімальної дальності стрільби. -66B, оснастили головкою самонаведення з площинним скануванням та автопілотом з більш швидкою реакцією, а також новими осколково-фугасною бойовою частиною та двигуном з двома ступінчастими тягами.Новий двигун забезпечив приріст дальності та стелі польоту на 45 та 25% відповідно. У 1983 році на озброєння надійшла остання модифікація, SM-1MR Block VI (RIM-66E), з моноімпульсною головкою самонаведення та новим неконтактним підривником, які розроблялися для зенітної керованої ракети наступного покоління – SM-2.
Ракета SM-2 розроблялася для застосування в системі ППО AEGIS. Вона оснащена напівактивною моноімпульсною радіолокаційною головкою самонаведення для кінцевої ділянки, новий блоком інерційного наведення та програмованим автопілотом Мк 2 (з можливістю оновлення даних на середній ділянці траєкторії) для виведення в точку планованого перехоплення.Зенітна керована ракета SM-2MR не вимагає коригування траєкторії польоту, має дальність перехоплення на 60% більше, ніж у SM-1MR, і летить більш оптимальною траєкторією. Перші ракети SM-2MR Block I надійшли на озброєння у 1978 році під позначеннями RIM-66C та RIM-66D для кораблів із системою AEGIS і без неї відповідно.У 1983 році було прийнято зенітну керовану ракету SM-2MR Block II з новою високошвидкісною осколковою бойовою частиною і, для перехоплення більш швидкісних і маневрених цілей, модернізованою руховою установкою, яка майже вдвічі збільшила дальність перехоплення. Існують також модифікації RIM-66G (для системи AEGIS), RIM-66H (для системи AEGIS з ВВ Мк 41) та RIM-66J (для інших кораблів).Зенітна керована ракета SM-2MR Block III (1988 рік) оснащена удосконаленим неконтактним підривником та комбінованою радіолокаційною/інфрачервоною головкою самонаведення. Її варіантами є RIM-66K (для кораблів без системи AEGIS), RIM-66L (для системи AEGIS) та RIM-66M (для системи AEGIS з УВП Мк41).
Зенітна керована ракета RIM-67 була розроблена для заміни ракет великої дальності дії «Терр’єр». Ракета SM-1ER (RIM-67А) в основному ідентична зенітній керованій ракеті SM-1MR, за винятком того, що замість двигуна з двома ступенями тяги використовується маршовий з прискорювачем. Ракети SM-2MR мають відповідні аналоги SM-2ER (для кораблів без системи AEGIS), що одержали позначення RI-М-67В.Модифікація RIM-67C (SM-2ER Block II) має новий прискорювач і, відповідно, збільшену майже вдвічі дальність польоту, а RIM-67D (SM-2ER Block III) – новий маршовий двигун та вдосконалений підривник. У 1999 році була використана зенітна керована ракета RIM-156A (SM-2ER Block IV) з прискорювачем без стабілізаторів, призначена для запуску з установок вертикального пуску кораблів із системою AEGIS.Для таких кораблів на основі цих зенітних керованих ракет було розроблено дві протиракети: подвійне призначення SM-2ER Block IVA (RIM-156B) для перехоплення в нижньому ешелоні та триступінчасту SM-3 (RI-М-161А) – у верхньому ешелоні. Роботи з першої з них, незважаючи на успішні випробування, у грудні 2001 року були припинені.