Умови Версальського договору, підписаного в 1919 році, встановлювали суворі рамки того, яка артилерійська зброя може випускатися в Німеччині. У зв’язку з цим найбільша збройовий концерн «Круп» з Ессен послала команду своїх конструкторів до Швеції для проведення проектно-конструкорських робіт. Так формально не порушуючи накладених обмежень і працюючи разом із фахівцями концерну «Бофорс».Круппівський колектив спочатку розробив 75-мм зенітну зброю, використовуючи підпільні кошти армії. Але армія не була задоволена результатами перевірочних випробувань і попросила дати їй важчу зброю. Так шведська команда Круппа спроектувала нову і повністю сучасну 88 мм зброю, яка до 1933 року, коли нацисти прийшли до влади, вже була в серійному виробництві.
Нова зенітна 88 мм гармата «Флак 18» відразу отримала визнання. Маючи довгий ствол, знаряддя розміщувалося на хрестоподібній станині, яка перед маршем ставилася на двовісне шасі. Стовбур був цілісним, проте пізніше його змінив багатосекційний (у «Флак 36»), завдяки чому найбільш зношувану частину біля казенника можна було замінювати після тривалої стрілянини.Потім з’явилася гармата «Флак 37», з переробленою системою передачі даних про стрілянину, яка відповідала умовам стаціонарної установки, ніж польового застосування. На практиці всі три моделі були значною мірою взаємозамінними. Часто можна було побачити ствол “Флак 18” на станині від “Флак 37”.Після надходження знарядь до військ у їх конструкцію було внесено деякі зміни: двовісна ходова частина та адаптація всієї серії 88-мм гармат «Флак» для монтажу на мобільні шасі, в тому числі на залізничні платформи. 88-мм гармати серії Flak стали одними з найзнаменитіших у вермахті: і як протитанкові, і як зенітні.Після громадянської війни в Іспанії а потім і у Франції в 1940 стало ясно, що поєднання снаряда з великою масою і потужним зарядом і його високою початковою швидкістю робить зброю ідеальним «винищувачем танків».
Цей висновок пройшов перевірку на ділі у Північній Африці, а згодом і на Східному фронті. Але 88-мм гармати серії «Flak» мали надто великі габарити для успішного виконання ролі протитанкової зброї – їм залишалося покладатися лише на потужність своїх снарядів та далекобійність.
Як зброя ППО 88-мм зенітки серії «Флак 18» складали основу для захисту від повітряного нападу як сухопутних сил, так і Рейху, за що відповідали Люфтваффе. Вони так і не були замінені на новіші моделі, як планувалося раніше, і в серпні 1944 року на озброєнні перебувало 10704 гармат «Флак». Для цих зеніток випускалася широка гама боєприпасів, зокрема бронебійних.До кінця війни випускалися зенітки тільки для статичної установки – хоча багато знарядь було задіяно у складі мобільних зенітних установок на різних шасі, залізничних платформах, у берегових укріпленнях, на кораблях.
88-мм гармати серії «Флак» застосовувалися також італійськими ЗС, а наприкінці 1944 захоплені знаряддя використовувалися американцями на західних кордонах Німеччини, коли їхні власні лінії постачання стали надмірно розтягнутими. Багато моделей були озброєні різні армії після Другої світової війни. Так було в югославської армії вони до 80-х були задіяні в берегової обороні.
Тактико-технічні характеристики
Flak 18
