Ракетна система “Філін” (індекс ГРАУ – 2К4, за класифікацією НАТО – FROG-1) спочатку проектувалася як засіб доставки до мети ядерних боєзарядів. До складу системи входили некерована ракета ЗР-2, самохідна пускова установка 2П4 «Тюльпан» та комплекс приладів керування стріляниною. Ракету ЗР-2 розробили на початку 50-х років у НДІ-1 Державного комітету з оборонної техніки (з 1967 р. цей інститут зветься Московський інститут теплотехніки).Випробування ракети проводилися з 1955 року.
Ракета мала надкаліберну головну частину, де розміщувався ядерний боєзаряд. Стабілізація ракети в польоті здійснювалася за допомогою крилових стабілізаторів та обертанням (для компенсації ексцентриситету тяги двигуна). Початкове прокручування ракеті надавала сама напрямна. До поздовжньої балки направляючої прикріплений гвинтовий провідний полоз Т-подібного перерізу, яким при старті ракети рухається її штифт.
Двигуна двокамерна, порохова. Вона складалася з головної та хвостової камер згоряння. Проміжна соплова кришка мала перехідний конус на з’єднаннях з хвостовою камерою. За її колом розташовані 12 соплових отворів, осі яких нахилені до поздовжньої осі ракети під кутом 15°. Це запобігало удару струменя газів по корпусу хвостової камери, так як струмені розпечених газів прямували назад і в бік.Крім того, осі соплових отворів розташовані під кутом 3° до твірної, чим створювався крутний момент, що повідомляє ракеті обертальний рух. Через контакти пиросвіч напруга подавалась на піропатрони, розжарена нитка спалахувала пороховий склад, промінь вогню, що виник, запалював димний порох запалювача головної камери. Обидві камери почали працювати одночасно.
Металеві заглушки, які герметизували сопла у звичайних умовах експлуатації, вибивалися тиском порохових газів. Ракета починала рух напрямною. Двигуна установка працювала протягом 4,8 с. Довжина активної ділянки траєкторії складала 1,7 км. Наприкінці цієї ділянки ракета розвивала швидкість 686 м/с. Найбільша дальність польоту становила 257 км. Самохідна пускова установка 2П4 була розроблена у СКБ-2 Кіровського заводу.Вона мала внутрішньозаводське позначення “Об’єкт 804”. Як ходова частина пускової установки використовували шасі самохідної артилерійської установки ІСУ-152К, що забезпечувало рух пускової установки з ракетою по шосе зі швидкістю 30 км/год. Без ракети швидкість руху установки збільшувалася до 41 км/година.
Маса пускової установки (40 т) є явно завищеною. Її можна було спроектувати на шасі Т-55, заощадивши таким чином щонайменше 10—15 т.Тут, очевидно, зіграв свою роль людський фактор: самохідку ІСУ-152 розробили в роки війни в Челябінську працівники того ж СКБ-2, та й отримати на Кіровському заводі пару екземплярів цієї машини для створення дослідних зразків було набагато простіше, ніж Т-55 Харкові: на Кіровському заводі у 60-х роках проходили плановий капітальний ремонт та модернізацію сотні установок ІСУ-152.
Тактико-технічні характеристики комплексу 2К4 Філін
