Історія створення та прийняття на озброєння другої за поширеністю у світі (після автомата Калашнікова) штурмової гвинтівки M16: 1948 рік. Служба оперативних досліджень Армії США (U.S. Army’s Operations Research Office – ORO) розпочинає дослідження ефективності стрілецької зброї. Ці дослідження завершуються на початку 1950-х років висновком про бажаність переходу від зброї калібру .30 (7,62 мм) до зброї калібру.22 (5,56 мм), що має можливість ведення автоматичного вогню, високу швидкість кулі та ефективну дальність не менше 300 метрів.
1953-1957 року. Міністерство Оборони (МО) США проводить наступний дослідницький проект під кодовою назвою “Project SALVO”, який призводить до приблизно аналогічних результатів. На основі отриманих висновків МО США розпочинає програму SPIW (Special Purpose Infantry Weapon), в рамках якої має бути розроблена перспективна стрілецька зброя, яка стріляє малокаліберними високошвидкісними стрілками та 30–40 мм гранатами. 1957 рік.Представники Армії США звертаються до компанії Armalite Division of the Fairchild Aircraft Corp з пропозицією розробити автоматичну гвинтівку .22 (5,56 мм) калібру, з малою масою, здатну на дальності 500 метрів пробити стандартну армійську каску. Юджин Стонер (Eugene Stoner), конструктор фірми Armalite, починає розробку нової гвинтівки на базі своєї ранньої розробки, гвинтівки, AR-10 калібру 7,62 мм.Одночасно з цим інженери фірм Sierra Bullets та Remington, у співдружності з Armalite, починають розробку нового бойового патрона калібру 5.56мм на базі мисливських патронів .222 Remington та .222 Remington Magnum. Новий патрон спочатку отримує назву .222 Remington Special, а остаточне його позначення – .223 Remington (5,56×45 мм).
1958 рік. Перші гвинтівки фірми Armalite, що позначені AR-15, передаються для випробувань Армії США. У ході випробувань виявляється низка проблем з надійністю та точністю стрілянини. 1959 рік. Наприкінці року батьківська компанія фірми Armalite, Fairchild Co, незадоволена ходом розробки гвинтівки AR-15, продає всі права на її конструкцію компанії Colt Patent Firearms Manufacturing Company. 1960 рік. Стонер залишає фірму Armalite та переходить працювати в Colt.Цього ж року Colt демонструє рушниці AR-15 заступнику начальника штабу ВПС США генералу Кертісу ЛеМею. Під враженням від демонстраційних стрільб ЛеМей висловлює бажання купити 8000 гвинтівок AR-15 для служби безпеки Стратегічного Повітряного Командування ВПС США (US AF Strategic Air Command Security Forces) для заміни застарілих карабінів M1 та M2. 1962 рік.Агентство з перспективних досліджень МО США (Advanced Research Projects Agency – ARPA) закуповує 1000 гвинтівок AR-15 у фірми Colt і направляє їх до Південного В’єтнаму для перевірки в умовах реальних бойових дій. Війська Південного В’єтнаму спочатку використовують нову зброю досить успішно. 1963 рік. Фірма Colt отримує контракт виробництва 85000 гвинтівок для Армії США (під позначенням XM16E1) і ще 19000 гвинтівок — для ВПС США (M16).Гвинтівка M16 була нічим іншим як вихідним AR-15 з відповідним маркуванням (Property of US Govt – Власність Уряду США тощо). Гвинтівка XM16E1 відрізнялася від AR-15/M16 наявністю затвора ( «forward assist»), що мав вигляд великої кнопки на правій стороні ствольної коробки. Ця покупка вважалася «одноразовою» і призначалася для різних елітних підрозділів, на кшталт «Зелених беретів» і Рейнджерів, як тимчасовий захід перед використанням систем SPIW.1964 рік. ВПС США офіційно використовують гвинтівку M16. У цьому ж році Армія США приймає гвинтівку XM16E1 як зброю обмеженого стандарту, для заповнення тимчасової (як тоді вважалося) ніші між знятою з виробництва 7,62 мм гвинтівкою M14 і зброєю, що створюється за програмою SPIW (ця програма закінчилася провалом). 1966 рік. Фірма Colt отримує урядовий контракт на постачання 840 000 гвинтівок, на загальну суму майже 92 мільйони доларів США.
1967 рік. 28 лютого цього року Армія США офіційно вживає гвинтівку XM16E1 під позначенням «US Rifle, 5,56 mm, M16A1». 1965-1967 року. Досвід експлуатації гвинтівок М16А1 Американськими військами у В’єтнамі починає приносити перші сумні плоди. Велика кількість відмов гвинтівок у бойових умовах призводить до значних людських втрат серед американських солдатів. Тому було кілька взаємозалежних причин.По-перше, при створенні патронів для М16 використовувався порох типу IMR фірми Dupont, але Армія США, з міркувань економії, під час виробництва патронів замінила його на стандартний порох, який використовувався при спорядженні патронів 7,62×51 мм НАТО. Цей порох, на відміну від IMR, давав значно більший відсоток нагару, який осідав у газовідвідній системі, затворній групі та стовбурній коробці гвинтівки M16.У поєднанні з відмовою від хромування затворної групи і каналу стовбура і вологим кліматом Південно-Східної Азії це призводило до швидкого засмічення механізмів гвинтівки з наступними відмовами, які часто виражаються в застряванні стріляної гільзи в патроннику. Все було б і нічого, якби гвинтівки піддавалися регулярному чищенню.Але в результаті хитрого маркетингового ходу фірми Кольт, яка заявляла, що гвинтівка М16 практично не вимагає чищення та обслуговування, при їх первинних закупівлях Армія США не замовила комплектів для чищення зброї — знов-таки для економії. Крім того, солдати не отримували потрібного навчання з догляду за гвинтівкою. Результат такої економії виявився воістину плачевним.
1967-1970 роки. За результатами розслідування, проведеного комісією при Конгресі США, вживається низка термінових заходів щодо виправлення ситуації. По-перше, тип пороху в патронах змінюється на «чистіший», що дає набагато менше нагару. По-друге, затворна група, патронник і канал ствола починають хромувати, що підвищує корозійну стійкість деталей і полегшує їх чистку.По-третє, терміново закуповуються комплекти для чищення зброї, а в військах, що діють, починається широка програма навчання солдатів чистці та догляду за гвинтівкою. Приблизно до 1970 року штатні 20-патронні алюмінієві магазини у військах починають замінювати на 30-патронні, щоб вирівняти М16 за цим показником з радянськими та китайськими автоматами Калашнікова.
1977-1979 роки. За результатами комплексних випробувань єдиним набоєм для армій країн NATO стає покращений варіант патрона 5,56×45 мм, розроблений бельгійцями з Фабрик Националь (FN) під позначенням SS109. Цей патрон спочатку був створений разом з ручним кулеметом FN Minimi, і мав трохи важчу кулю з комбінованим сердечником зі сталі та свинцю.Початкова швидкість кулі дещо зменшилася в порівнянні з вихідним американським патроном М193, проте ефективність на великих дальностях зросла за рахунок вищого балістичного коефіцієнта кулі. Куля SS109 вимагала для своєї стабілізації в польоті більш крутого кроку нарізів замість кроку 1:12 (1 оборот на 12 дюймів – 305 мм), крок нарізів для SS109 довелося скоротити до 1:7 (1 оборот на 7 дюймів – 178 мм).При цьому з нових стволів можна було спокійно стріляти старими (легкими) кулями, за деякого погіршення точності стрільби. Стрілянина новими (важкими) кулями зі старих стволів призводила до суттєвого падіння точності та купності стрілянини. 1981 рік. Colt розробляє варіант гвинтівки M16A1, адаптований під патрон SS109/5,56 мм НАТО, та передає його на випробування Армії США під позначенням M16A1E1.Ця гвинтівка відрізнялася від M16A1 більш товстим і важким стволом з кроком нарізів 1:7, покращеними прицільними пристроями, новим цівкою та прикладом, а також заміною режиму безперервного вогню (чергами) на режим з відсіканням черги після 3-х пострілів. 1982 рік. Гвинтівка M16A1E1 отримує офіційне позначення US Rifle, 5,56 mm, M16A2. 1983 рік. Корпус Морської піхоти (КМП) США використовує M16A2. 1985 рік. Армія США бере на озброєння M16A2 замість М16А1. 1988 рік.Компанія FN Manufacturing Co, американський підрозділ бельгійського концерну FN Herstal стає основним постачальником гвинтівок M16A2 для Збройних Сил США. Компанія Colt продовжує виробництво гвинтівок типу AR-15/M16 тільки для цивільного та поліцейського ринків, а також на експорт. 1994 рік.На озброєння ЗС США надходять останні варіанти гвинтівки М16: це гвинтівки M16A3 і M16A4, що мають так звані «плоські» («flat top») стовбурні коробки, у яких інтегральна рукоятка для перенесення замінена на напрямну типу Picatinny, призначену для встановлення різних прицільних пристосувань, у тому числі і знімної рукоятки для перенесення з прицільними пристроями типу М16А2.В іншому гвинтівка M16A4 ідентична M16A2, тоді як M16A3 відрізняється ще й тим, що замість відсічення по 3 постріли вона має режим вогню чергами будь-якої довжини (як на М16А1).
До початку 1970-х років гвинтівка М16 була повноцінною бойовою зброєю, що має цілу низку істотних переваг (ну і недоліки, зрозуміло, у неї теж були). Порівняно з головним противником М16 на світовій арені – автоматом Калашнікова (АК), М16 мала велику точність і купність стрільби одиночними пострілами, була комфортніша і зручніша в обігу. З іншого боку, М16 вимагала набагато більш ретельного догляду, якісніших боєприпасів.За надійністю особливо важких умовах (забруднення, запилення) АКМ також перевершував М16. Однією з головних переваг конструкції Стонера, однак, треба визнати її виняткову гнучкість.Завдяки модульності конструкції, що фактично складається з двох великих модулів — «верхнього» (верхня частина ствольної коробки, ствол, газовідведення, цівка, прицільні пристосування, затворна група) та «нижнього» (нижня частина ствольної коробки, ударно-спусковий механізм, буфер зі зворотною пружиною, пістолетна рукоятка, приклад), забезпечена можливість швидкої реконфігурації гвинтівки.Так, на одну відповідну стандартам «нижню» частину можна встановити верхні частини зі стовбурами різної довжини (від 250 до 610 мм), калібру (.22LR, 7,62×39 мм, 9×19 мм, 10 мм Auto, .50AE та багатьох інших, крім рідного 5,56х45 мм), з інтегральною або знімною рукояткою для перенесення. Особливо це суттєво для споживачів на цивільному та поліцейському ринках.
Крім ЗС США, гвинтівки М16 армійського зразка використовуються в поліції США (наприклад, поліція Лос-Анджелеса (LAPD) використовує списані з Армії гвинтівки), ці гвинтівки широко поставляються на експорт. Їх використовують багато елітних підрозділів інших країн, таких як британські SAS або австралійські рейнджери. Значна кількість М16 є на озброєнні Ізраїлі. У свій час гвинтівки М16 вироблялися за ліцензією на Філіппінах і в Південній Кореї.В даний час канадська компанія Diemaco виробляє ліцензійні варіанти М16 під позначеннями С7 та С8 для Канадських Збройних Сил та на експорт. Цивільні та поліцейські модифікації гвинтівки AR-15 виробляються під різними позначеннями десятками фірм на території США, зокрема такими як Armalite, Bushmaster, Colt, Hesse, Les Baer, Olympic Arms, Wilson Combat, та багатьма іншими.Крім того, клони AR-15 виробляються в Китаї на державних підприємствах NORINCO під позначеннями “Model 311” (тільки самозарядна) та “CQ” (з можливістю автоматичного вогню). Гвинтівки серії M16/AR-15 являють собою автоматичну або напівавтоматичну зброю з повітряним охолодженням стовбура, живленням з відокремлених коробчатих магазинів та автоматикою на основі газового двигуна. Вогонь ця зброя завжди веде із зачиненого затвора.
Газовідвідна автоматика конструкції Юджіна Стонера не має газового поршня у його традиційному розумінні. Порохові гази відводяться через отвір у стінці ствола і газовою трубкою з нержавіючої сталі відводяться всередину ствольної коробки. Задній кінець газової трубки перед пострілом входить у спеціальний насадок (gas key), встановлений зверху на затворній рамі. У момент пострілу порохові гази проходять газовою трубкою і через насадок потрапляють в порожнину всередині рами затвора.Ця кільцева порожнина розташована навколо хвостовика затвора і з переднього боку обмежена стовщеною частиною затвора, а з задньої стінкою затворної рами. Тиск газів усередині цієї порожнини змушує раму затвора почати рух назад, відносно спочатку нерухомого затвора. Цей рух за допомогою фігурного паза в затворній рамі і ведучого штифта, що входить до нього, на затворі повертає затвор, виводячи його бойові упори (числом 7) з зачеплення з хвостовиком стовбура.Після розчеплення затвора зі стволом вся затворна група (затвор і рама затвора) продовжують рух назад під дією залишкового тиску газів в патроннику і завдяки інерції цих частин. При цьому русі зі стовбура витягується і викидається назовні стріляна гільза і стискається пружина зворотна, розташована в прикладі. Під впливом поворотної пружини група затвора повертається вперед, подаючи в ствол новий патрон і в кінці руху замикаючи ствол поворотом затвора.Після витрачання всіх патронів у магазині затворна група автоматично залишається в задньому положенні завдяки наявності в механізмі затримки затвора, що включається автоматично подавачем магазину, а вимикається вручну, за допомогою кнопки на лівій стороні ствольної коробки. Рукоятка зведення “Т”-подібна, розташована в задній частині ствольної коробки над прикладом, і не рухається при стрільбі.Починаючи з ХМ16Е1 / М16А1 гвинтівки мають на правій стороні ствольної коробки досилач затвора, призначений для ручного закриття затвора, якщо зусилля поворотної пружини для цього не вистачає (наприклад, засмічився патронник). Досилач має вигляд кнопки з собачкою на протилежному кінці, що взаємодіє з насічками на правій стороні рами затвора. Вікно для викиду гільз закривається пружною захисною шторкою, що автоматично відкривається при зведенні затвора.Крім того, починаючи з М16А2 за вікном для викиду гільз з’явився виступ-відбивач, призначений для забезпечення можливості комфортної стрільби з лівого плеча. Цікаво, що для М16А1, яка не мала такого пристосування, в Армії США існував спеціальний знімний відбивач, що встановлювався за потреби на зброю за пару хвилин.
Ударно-спусковий механізм курковий, досить простий по конструкції, і веде свій родовід від дробової рушниці Браунінга Auto-5. Режими роботи УСМ вибираються за допомогою трипозиційного (на бойовій зброї) або двопозиційного (на цивільному) перемикача, розташованого на стовбурній коробці зліва, над пістолетною рукояткою.Положення перемикача для бойової зброї: “safe” (запобіжник), “semi” (поодинокі постріли), “auto” (автоматичний вогонь, М16А1) або “burst” (вогонь з відсіченням по 3 постріли, М16А2). Стовбурна коробка виконана з двох половин, верхньої та нижньої (upper receiver, lower receiver). Обидві половини виконані верстатною обробкою із алюмінієвих кованих заготовок (деякі комерційні моделі мають ствольні коробки литі з алюмінію).З’єднання двох половин відбувається за допомогою двох поперечних штифтів – переднього (поворотного – pivot pin) та заднього (розбірного – takedown pin). Для неповного розбирання задній штифт видавлюється зліва направо за допомогою будь-якого відповідного предмета, у тому числі патрона, а потім ствольна коробка «переламується» навколо переднього штифта, після чого з неї можна витягти затворну групу і рукоятку для заряджання, і провести огляд і чищення зброї .Для подальшого розбирання передній штифт аналогічно видавлюється і ствольна коробка розбирається на дві частини. Фурнітура гвинтівки (цівка, пістолетна рукоятка, приклад) виконані з міцного пластику чорного кольору. Цівка на М16А1 і ранніх гвинтівках – трикутного поперечного перерізу, з двох невзаємозамінних половин, лівої і правої. На М16А2 цівка круглого перерізу, з двох взаємозамінних половин, верхньої та нижньої. Усередині цівка має алюмінієві теплозахисні вкладки.Приклад у М61А2 дещо довше, ніж у М16А1. У потилиці прикладу є дверцята, що закривають відсік для приладдя для чищення та догляду за зброєю. Гвинтівка комплектується знімним гвинтовим ременем. Пламегасники на ранніх моделях М16 – трищілинні, з відкритими вперед щілинами, на М16А1 – чотирищілинні, із закритими спереду щілинами, на М16А2 – п’ятищелеві. На полум’ягасник може встановлюватися штик-ніж моделі М7 або М9.На гвинтівках М16А1 та М16А2 можливе встановлення 40мм однозарядного гранатомета M203. Гранатомет встановлюється під стволом гвинтівки замість штатної цівки, для стрільби з нього на гвинтівку також ставляться спеціальні додаткові прицільні пристрої.
Прицільні пристрої на М16А1 включають круглу мушку на підставі газової камери, закриту з боків двома «вухами». Діоптричний целик перекидний, L-подібний, розрахований на дальності 250 і 400 метрів, і розташований у рукоятці для перенесення. Мушка має можливість регулювання по висоті, а цілик має механізм запровадження бічних поправок (тільки для приведення зброї до нормального бою). На М16А2 мушка загалом аналогічна мушці М16А1, проте має прямокутний переріз.Цілик також діоптричний, перекидний, проте поправки на дальність вводяться за допомогою барабанчика під цілком, а дві апертури розраховані на різні умови стрільби – при хорошій освітленості (менша) і при малій освітленості (велика). На М16А2 та М16А3 замість інтегральної рукоятки виконана напрямна для кріплення різних прицільних пристроїв типу Picatinny (MilStd -1913).При необхідності на цю напрямну може бути встановлена ручка, що знімається, для перенесення з прицільними пристосуваннями, ідентичними гвинтівці М16А2. Живлення патронами здійснюється з дворядних коробчатих магазинів. Спочатку магазини були алюмінієві, на 20 набоїв, пізніше з’явилися алюмінієві та залізні магазини на 30 набоїв.Крім того, існує значний вибір магазинів різної ємності, що виробляються для комерційного продажу – від 7 і 10-патронних для цивільної зброї, до 40-патронних коробчастих і 100-120 патронних барабанних (включаючи 100-патронні подвійні барабани Beta-C американського виробництва та 12 -Патронні барабани китайського виробництва).
Штурмова гвинтівка AR-15 розроблена Юджином Стонером на фірмі Armalite. У 1959 р. Armalite, Fairchild Co, незадоволена ходом розробки гвинтівки AR-15, продає всі права на її конструкцію компанії Colt’s Patent Firearms Manufacturing Company
Тактико-технічні характеристики
M16