Безшумний протитанковий гранатомет Armbrust (Арбалет – нім.) був розроблений наприкінці сімдесятих років як індивідуальний протитанковий засіб для піхоти, придатний для дій у місті. Основним розробником гранатомета став німецький концерн Messerschmitt-Bolkow-Blohm (MBB). Протитанковий гранатомет Armbrust – одноразова зброя, що складається зі склопластикового ствола – пускової труби, на який встановлені ударно-спусковий механізм, складні рукоятка та плечовий упор, та приціл.Гранатомет поставляється спорядженим та повністю готовим до використання. У передній частині ствола розташована протитанкова граната з каліберною кумулятивною бойовою частиною. У центральній частині ствола між двома рухомими пижами розташований вишибний заряд, а в задній – протимаса з безлічі м’яких полімерних волокон.
При пострілі вишибний заряд штовхає пижі назовні, назад і вперед відповідно, причому задній пиж виштовхує зі стовбура протимасу, а передній – гранату. У крайніх положеннях пижі заклинюються у стволі, практично повністю виключаючи таким чином спалах і шум пострілу. Небезпечна зона позаду гранатомета мінімальна і становить близько одного метра, можлива безпечна для стрільця стрілянина із закритих приміщень.Після пострілу труба гранатомета має підвищену температуру, проте небезпеки опіків або розриву немає.Гранатомет Armbrust створювався на експорт у розрахунку на іноземного замовника, насамперед США, оскільки ЗС ФРН прийняли на озброєння Panzerfaust 3 і не потребували нових протитанкових засобів, а потреби Збройних сил США в ПТС перевищували потреби всіх армій блоку НАТО разом узятих, відповідно чому замовлення зі США були для MBB значно пріоритетнішими з погляду їхньої прибутковості, ніж національне замовлення для Бундесверу.
У 1970-х гг. в США була ініційована програма заміни M72 LAW новими ефективнішими протитанковими засобами (ILAW), на оголошений конкурс подали свої заявки американські та закордонні виробники протитанкового озброєння. Серед них був і MBB з Armbrust, який звернувся в ініціативному порядку, випробування якого проводилися Армією і КМП США. Армія США розглядала запропонований гранатомет як як ПТС, а й як засіб для вуличного бою.Питання постановки Armbrust на озброєння в США «продавлювалося» зацікавленими особами військово-промислового лобі з Комітету збройних сил Конгресу США, які наказували армії в директивному порядку щороку проводити випробування та підштовхуючи до складання позитивних відгуків за підсумками випробувань, тоді як армійське командування чиновники з Пентагону всіляко цьому чинили опір.
У формальних звітах, які направлялися у відповідь на настійні запити конгресменів, американський генералітет вважає Armbrust незадовільним вимогам тактико-технічного завдання зважаючи на його відносно велику вагу і посередню пробиваючу здатність, що не перевищує можливості вже наявної на озброєнні LAW.У результаті пересилила позиція національно-орієнтованої частини ВПК США і рішення було прийнято на користь американського виробника – корпорації General Dynamics з РПГ Viper (який, у свою чергу, був заблокований Конгресом і в результаті не дійшов до запуску в серію). В даний час виробництво цих гранатометів у Німеччині завершено, проте вони виробляються за ліцензією у Бельгії та Сінгапурі.