ПТРК «Малютка» призначений для боротьби з броньованими цілями, руйнування укриттів та знищення вогневих засобів та точок противника. Розроблено у КБМ (м. Коломна) під керівництвом головного конструктора С.М. Непереможного 1960 року. Переносний варіант комплексу 9К11, а також створений в ініціативному порядку макетний зразок бойової машини 9П110 пройшли великий обсяг випробувань з пусками ракет в 1961 і 16 вересня 1963 були прийняті на озброєння.
Надалі ракету модернізували із присвоєнням індексу 9М14М (комплекс 9К14М). У 1968 році під цей комплекс було розроблено нову бойову машину 9П122 на шасі БДРМ-2. Комплекс увійшов до складу озброєння бойової машини піхоти БМП-1. Боєкомплект БМП-1становив 4 ПТУР, які вручну встановлювалися на напрямну, закріплену над стволом 73-мм гладкоствольної зброї. Наведення забезпечувалося апаратурою 9С420.Пізніше аналогічне озброєння отримала й бойова машина десанту БМД-1, але боєкомплект складав лише три ракети. У 1969 році завершилася розробка напівавтоматичного варіанта комплексу – 9К14П “Малютка-П”. Вага власне ракети, що отримала найменування 9М14П, зросла трохи до 11,4 кг. Спеціально для нового комплексу була створена бойова машина 9П133 на шасі БРДМ-2.Нова ракета 9М14П могла застосовуватися й у складі переносного комплексу 9К11, але у колишньому, ручному режимі наведення. Наземна апаратура напівавтоматичного комплексу виявилася громіздкішою, що виключило її застосування в переносному комплексі. Крім використання у переносних та самохідних комплексах у першій половині шістдесятих років проводилися роботи з оснащення комплексами «Малютка» танків ПТ-76, Т-62, Т-10м, але до озброєння ця техніка не дійшла. Вже 1963 р.проводилися роботи з розміщення шести «Малюток» на гелікоптері Мі-1У. У 1974 році був створений і надалі випускався для постачання на експорт вертоліт Мі-8ТБК, який відрізнявся від Мі-8ТВ застосуванням шести «Малюток» замість чотирьох «Фаланг». Виробництво вертольотів Мі-2 було передано до Польщі, де було розроблено низку модифікацій Мі-2, у тому числі створеного у 1979 р. Mi-2URP, озброєного чотирма «Малютками». Комплекс «Малютка» можна віднести до безперечних удач вітчизняного ракетобудування.Крім «служби» протягом кількох десятиліть у Радянській Армії він експортувався до десятків зарубіжних країн і неодноразово використовувався у локальних конфліктах, під час яких підтвердив свою високу бойову ефективність та надійність в експлуатації. За час виробництва ПТРК цього типу їх поставлено у вітчизняні Збройні сили та за кордон (у понад 35 країнах світу) понад 300 000 штук. Власне ракетний комплекс вироблявся у Болгарії, Ірані, Югославії та Китаї.У нашій країні комплекси типу «Малютка» випускалися до 1984 року. В даний час КБМ пропонує варіант модернізації комплексу, який отримав позначення “Малютка-2”. На заході комплекс та його модифікації мав позначення AT-3 «Sagger».
Ракета 9М14 складається з бойової частини 9Н110 і крильового відсіку, що пристиковуються перед пуском. З’єднання їх робиться дуже швидко, з використанням спеціальних замків. У криловому відсіку по осі послідовно розташовуються маршовий двигун, рульова машинка і гіроскоп. У кільцевому просторі навколо маршового двигуна розміщується камера згоряння стартового двигуна з багатошашечним зарядом, а за нею – котушка провідної лінії зв’язку.На зовнішній поверхні корпусу ракети встановлено трассер. Ракета 9М14 оснащена одноканальною системою керування. На ракеті встановлена лише одна рульова машинка, що переміщає насадки (дефлектори) на двох протилежних косонаправлених соплах маршового двигуна. При цьому поперемінно здійснюється управління з тангажу та курсу, оскільки ракета в польоті обертається щодо поздовжньої осі з постійною кутовою швидкістю – 8,5 оборотів на секунду.Початковий проворот по крену надається під час роботи стартового двигуна з відповідною орієнтацією осей сопл. Далі обертання підтримується за рахунок встановлення площини крил під кутом до поздовжньої осі ракети. Для ув’язування кутового положення ракети з наземною системою координат використовується триступеневий гіроскоп з механічним розкручуванням, що здійснюється в процесі старту за допомогою стрічки.На ракеті відсутні бортові джерела електроживлення, а єдина рульова машинка працює від струму, що надходить від наземної апаратури по одному з ланцюгів трижильного водопровідного проводу. Крила ракети в транспортному положенні складаються назустріч один одному, так що поперечні габарити не перевищують 185х185 мм при розмаху розкладеного крила 393 мм.
Для переносного комплексу 9К11 перенесення ракети з пусковою напрямною здійснюється в заплечному валізі-ранці 9П111. У бойовому положенні корпус валізи-ранця служить основою пускової установки.Два бійці протитанкового розрахунку несуть в’юки валізи-ранці з ракетами вагою 18,1 кг та пусковими установками, а командир розрахунку, він же старший оператор (навідник), несе в’юк – пульт управління 9С415 з монокулярним візиром 9Ш16 та апаратурою наведення, вагою 12,4 кг Оптичний візир має восьмиразове збільшення, лише денний режим, поле зору 22,5 °. Розробники комплексу приділяли велику увагу зниженню трудомісткості виготовлення ракети та зниженню її вартості.У корпусі бойової частини та крильового відсіку широко використовувалися пластмаси, із склопластику виготовлялася валіза-ранець для перенесення ракети. Модернізований варіант ракети 9М14М був оснащений більш досконалою бойовою частиною, контакти підривника перенесли з бойової частини на двигун, було введено додатковий бугель. Найбільший показник бронепробивності – 520 мм – було досягнуто у модифікації ракети 9М14МП1.
До недоліків комплексу слід віднести: ручне управління (крім 9М14П) і, отже, залежність ефективності застосування комплексу від ступеня тренованості та психофізичного стану оператора, недостатньо високий рівень боєздатності – при всій досягнутій зручності експлуатації перед бойовим застосуванням ракета вимагає вилучення з валізи-ранця, стикування бойової частини, розкриття консолей крил, розміщення ракети на напрямній пусковій установці, яку, у свою чергу,також потрібно розгорнути під час переходу з похідного становища до бойового. Для безпеки оператора від впливу газового струменя двигуна ракети пульт управління відноситься подалі від пускової установки. Для виведення ракети, що стартує збоку, на лінію візування також потрібен час. Воно значною мірою і визначає обмеження за мінімальною дальністю пуску.
Недостатньо висока швидкість польоту дозволяє противнику вжити ефективних заходів протидії. ПТУР «Малютка» дуже успішно використовувався під час арабо-ізраїльської війни 1973 року, саме з його допомогою було знищено практично весь ізраїльський танковий парк – близько 800 машин. Тільки 6 жовтня 1973 року, наприклад, було вщент розбито 252-ю танкову дивізію Ізраїлю – підбито понад сотню машин.
Пульт керування 9С415 та монокулярний 8-кратний оптичний візор 9Ш16
пульт керування 9С415
валіза-ранець для перенесення ракет
