Рушневий гранатомет M7

Під час першої світової війни Сполучені Штати не мали своїх гвинтівкових гранат. Ними використовується французька граната VB, адаптована під гвинтівку Springfield. У 1928 році ця система була визнана застарілою. Але заміна була проведена в той же час, оскільки деякі військові начальники поставили під сумнів необхідність у майбутньому гвинтівкових гранат.На початку Другої світової війни виникла необхідність у застосуванні рушничних гранатометів, оскільки було очевидним здатність рушничних гранат метатися далі ніж ручних. В 1941 були випущені два варіанти (М1 і М2) для гвинтівок M1903 і M1917, відповідно.
Після надходження у війська напівавтоматична гвинтівка Garand в 1943 р. на озброєння Армії Сполучених штатів Америки був поставлений гвинтівковий гранатомет М7, який був модернізований, якщо раніше для подальшої стрільби з гвинтівки звичайними боєприпасами гранатомет потрібно було зняти, то після пострілу. і гвинтівка Garand була знову готова до стрільби звичайними патронами.
Рушневий гранатомет М7 встановлювався на ствол гвинтівки і закріплювався на припливі для багнета, а граната насаджувалась на сам гранатомет, на зовнішньому столі якого були спеціальні насічки. Саме за допомогою цих насічок визначалася приблизна дальність стрілянини. Граната з М7 (як і багатьох гвинтівкових гранатометів і гранат) вистрілювала завдяки спеціальному патрону без кулі, порохові гази створювали тиск який «наводив гранату в рух».Максимальна дальність стрілянини такого гранатомета складала двісті метрів.
Для карабіну «М1 Carbine» було спеціально розроблено гранатомет М8 із зміненим кріпленням на ствол зброї.
Крім використання спеціальних гвинтівкових гранат, для метання ручних гранат за допомогою гранатомета було передбачено адаптер.
Адаптер був відрізок труби, внутрішній діаметр якої був трохи більше діаметра насадки. На одному кінці труби приварювався кільцевий стабілізатор з кількома пір’ям, на іншому кріпилися чотири вигнуті пластинки. До однієї із платівок приклепувався фіксатор скоби. Граната вставлялася в імпровізований «кошик», скоба його входила у фіксатор. Після цього запобіжну чеку видаляли та робили постріл.
Гвинтівковий гранатомет М7 активно використовувався американськими військами на всіх фронтах Другої Світової війни, а після закінчення та на війні в Кореї (1950-1953 роки). Всі ці роки М7 постійно модифікували під різні види гранат, перша модель унеможливлювала ведення напівавтоматичного вогню з гвинтівки (надлишок порохових газів стравлювався через відкритий газовий клапан не даючи можливості ведення напівавтоматичного вогню).У модифікаціях М7А1 та М7А2 це було виправлено, і стрілець міг, не знімаючи гранатомета вести вогонь у напівавтоматичному режимі. Під час Корейської війни пройшла ще одна модернізація гранатомета М7: через збільшення самої гранати довелося подовжити насадку. Так вийшов кінцевий варіант розвитку гранатомета – М7А3.
Після закінчення війни в Кореї М7А3 знімають із виробництва, але вони ще деякий час стоять на озброєнні, поступово поступаючись місцем на полі бою ручним і підствольним гранатометам.
Рушневий гранатомет M7
Рушневий гранатомет M1
Напівавтоматична гвинтівка Garand M1
Кутомір-квадрант рушничного гранатомета M7
Рушневий гранатомет М8
Гранатомет М7А3

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Прокрутка до верху