У 1942 р. німецькі зброярі на основі сигнального пістолета конструкції Вальтер розробили спеціальний бойовий пістолет Кампфпістоле. На відміну від свого гладкоствольного попередника, він мав п’ять нарізів у каналі ствола і демонстрував суттєво кращі бойові характеристики — точність, ефективність та дальність стрілянини. На лівому боці корпусу пістолета для прицільної стрільби кріпився новий градуйований приціл та спиртовий рівень.Відмінною рисою бойового пістолета була також наявність на лівій стороні казенника літери Z, нанесеної фарбою, що світиться. Нова зброя стріляла каліберною гранатою, призначеною для боротьби з живою силою супротивника на відстані до 200 м. Радіус ураження осколками становив 20 м. Граната, з’єднана в одне ціле з короткою алюмінієвою гільзою (довжиною 27 мм), являла собою постріл, не потребує щодо приведення зброї в бойову готовність.Завдяки гвинтоподібним виступам на корпусі гранати вона отримувала при пострілі обертальний рух, що сприяло підвищенню влучності цієї зброї. У той же час наявність нарізів у каналі стовбура не допускала використання ні осколкових пістолетних гранат, ні сигнальних і освітлювальних патронів.Висока собівартість нової зброї, в конструкції якої використовувалися дорогі легкі метали, а також неможливість стріляти з неї іншими спеціальними та піротехнічними боєприпасами, призвели до того, що німецькі збройові фірми припинили виробництво бойових пістолетів Кампфпістоле. Проте сама ідея була забута. Німецькі зброярі знайшли вихід із ситуації, що склалася, в елементарно простому, на перший погляд але дуже оригінальному конструктивному рішенні.Той же сигнальний пістолет обладнався вкладним нарізним стволом, що дозволяло стріляти як гранатами з уже готовими нарізами, так і осколковими гранатами, а також сигнальними та освітлювальними патронами. Нова зброя отримала назву – штурмовий пістолет Штурмпістоле. Для більшої стійкості під час стрілянини та підвищення влучності бою до його рукоятки, як і в попередніх зразках, кріпився відкидний плечовий упор, а на ствол одягалася насадка з прицілом, розрахованим на 200 м.У 1943–1945 pp. німецька збройова промисловість випустила понад 400 тис. вкладних стволів-лейнерів для переробки сигнальних пістолетів у штурмові. Хоча нова зброя і продемонструвала певні досягнення у конструктивному плані, вона зробила порівняно невеликий вплив на зростання вогневої могутності німецької піхоти.
