Американець Максвелл Атчіссон (Maxwell Atchisson) розробив свою першу автоматичну бойову рушницю в 1972 році. Ця розробка була викликана досвідом війни у В’єтнамі, де американські солдати успішно застосовували різні дробові рушниці в боях у джунглях. У цей час у США велася розробка відразу кількох систем автоматичних дробовиків, які забезпечували підвищену вогневу міць у ближньому швидкоплинному бою.
Для того, щоб зробити свою рушницю недорогою, простою у виробництві та обслуговуванні, і в той же час досить комфортною при стрільбі потужними патронами 12 калібру, Атчіссон застосував у своїй рушниці традиційну для пістолетів-кулеметів, але практично не використовується в рушницях систему автоматики з вільним затвором, у поєднанні зі стріляниною з відкритого затвора та наколом капсуля на викочуванні затвора (для зниження віддачі).Стовбурна коробка рушниці Атчіссона мала вигляд сталевої труби, всередині якої розміщувався важкий циліндричний затвор (маса затвора приблизно 1,4 кг). Стовбурна коробка мала велику довжину і доходила практично до потиличника прикладу, забезпечуючи дуже велику довжину затвора, що забезпечувало як зниження віддачі, так і зменшення темпу стрілянини в автоматичному режимі.Для забезпечення стрілянини з відкритого затвора Атчисон використовував ударно-спусковий механізм від ручного кулемета Browning BAR-1918. Цівка рушниці була взята від гвинтівки М16А1. Живлення патронами забезпечувалося з відокремлених магазинів, коробчастих ємністю 5 набоїв або барабанних ємністю 20 набоїв.Маса спорядженого барабанного магазину досягала 2,1 кг, і щоб під час стрілянини магазин не вирвало віддачею із кріплень, його ззаду підпирала спеціальна металева скоба, з’єднана з пістолетною рукояткою.
На початку 1980-х років Атчісон переконструював свою рушницю під використання більш традиційної газовідвідної автоматики у поєднанні з жорстким замиканням ствола. Причиною для цієї модернізації стала перспектива використання в гладкоствольній бойовій зброї потужніших спеціальних патронів, у тому числі і зі стрілоподібними елементами, що вражають. Крім застосування нової автоматики Атчіссон змінив конструкцію УСМ та ствольної коробки.Нова рушниця, позначена як АА-12, мала розташований над стовбуром газовий поршень, що робив затвор. Замикання здійснювалося рухомим у вертикальній площині клином, розташованим у передній частині затвора. Для замикання клин піднімався вгору і входив у паз у хвостовику стовбура, тим самим розвантажуючи ствольну коробку. Стовбурна коробка була виконана заодно з цівкою та прикладом і складалася з двох половин, лівої та правої, що з’єднувалися штифтами.Приклад був порожнистий, тому що в нього після пострілу відбувався відкат затвора. УСМ забезпечував можливість ведення вогню одиночними пострілами та чергами, стрілянина, як і раніше, велася з відкритого затвора. Живлення патронами здійснювалося з відокремлених магазинів, аналогічних магазинам від ранніх рушниць Атчіссона.
Протягом наступних 20 років Атчісон поступово вдосконалював свою рушницю АА-12, проте до серійного провадження справа все не доходила. Проте кілька років тому американська компанія Military Police System придбала права на конструкцію рушниці АА-12 та анонсувала її виробництво (швидше за все малосерійне), сподіваючись запропонувати цю зброю армії та поліції США. Чи знайде ця досить специфічна зброя попит – покаже час.
;