1958 року ГРАУ (Головне Ракетно-Артилерійське Управління) Генштабу СА оголосило конкурс на створення самозарядної снайперської гвинтівки для Радянської Армії. У конкурсі переміг колектив, очолюваний Є. Драгуновим, і в 1963 СВД (Снайперська гвинтівка Драгунова) була прийнята на озброєння СА. Спеціально для СВД було створено «снайперський» патрон із кулею зі сталевим сердечником, проте гвинтівка може використати всю номенклатуру вітчизняних патронів 7,62х54 мм.
Відмінні риси СВД – приклад «скелетної» конструкції, «успадковані» від АК штампована ствольна коробка і розташування запобіжника. По суті СВД не є «традиційною» снайперською гвинтівкою – її основне призначення – збільшити дальність ефективного вогню мотострілецького відділення до 600 м, забезпечити необхідну стрілецьку підтримку (придушити вогневу точку і т.п.) На відміну від абсолютної більшості снайперських вин багнет-ножем.В ході Афганської кампанії виникає необхідність у створенні «складної» модифікації СВД для мотопіхоти та десанту, і в результаті Драгунов створює варіант СВДС, з укороченим до 590 мм стволом, міцним металевим прикладом, що складається на правий бік, і новим, укороченим полум’ягасником.
Технічно СВД є газотводним напівавтоматом з коротким ходом не пов’язаного жорстко з рамою затвора газового поршня (для зменшення маси рухомих частин автоматики). Замикання ствола – поворотом затвора. УСМ нерегульований. Всі варіанти гвинтівки оснащені незнімними відкритими прицільними пристосуваннями у вигляді мушки в намушнику і регульованого цілика, розташованого на цівці перед кришкою стовбурної коробки. Кронштейн для оптичного прицілу кріпиться до ствольної коробки зліва.Крім основного оптичного прицілу на СВД, можуть встановлюватися нічні безпідсвіткові приціли НСПУ-3 або НСПУМ.
СВД широко використовувалася практично у всіх бойових операціях, які провоювала Радянська та Російська армії з моменту її прийняття на озброєння, і показала себе виключно надійним і зручним у зверненні зразком стрілецької зброї. Слід зазначити, що в арміях деяких країн НАТО також існує концепція зброї підтримки підвищеної точності стрілянини.Так, в арміях ФРН та деяких інших країн як «еквівалент» СВД використовується самозарядна гвинтівка G3A3/SG, в Морській Піхоті США використані DMR – Designated Marksman rifles, що являють собою або просто гвинтівку М16А2 з оптичним прицілом, або самозарядну гвинтівку 25 під патрон 7,62 мм НАТО.
;
