Після того, як кайзерівська Німеччина остаточно і безповоротно програла Першу Світову війну, було підписано Версальський мирний договір, який забороняє Німеччині мати будь-який повітряний флот. Проте вже в двадцятих роках Німеччина починає таємно розвивати авіаційну промисловість, будуючи авіазаводи («Дорньє», «Мессершмітт», «Хейнкель» та багато інших), і тренуючи своїх пілотів у липецькій авіашколі в СРСР.А цивільна авіакомпанія «Люфтганза», якій було дозволено рейси по Західній Європі, незабаром стала компанією із найдосконалішою матеріально-технічною базою. На тренувальних базах «Люфтганзи» таємно проходили тренування та бойові пілоти.
Коли у 1933 році до влади прийшла націонал-соціалістична партія на чолі з Адольфом Гітлером, було згорнуто співпрацю з СРСР, але база для створення потужного військово-повітряного флоту була вже готова. Головою щойно створеного Люфтваффе став льотчик-ас, який відзначився у повітряних битвах Першої Світової війни – Герман Герінг, а крісло його заступника отримав Ерхард Мільх, який до цього був директором «Люфтганзи».Саме в цей час з’являється холодна зброя, що носилася офіцерами Люфтваффе разом із формою. Кортик офіцерів Luftwaffe зразка 1935 року був заснований для носіння всіма офіцерами та кандидатами в офіцери ВПС нацистської Німеччини. Кортики були державною власністю (у такому разі на п’яті їх клинка ставився особливий штамп з номером), або купувалися власним коштом через представництва компаній-виробників.
Відмінною особливістю кортика для Luftwaffe зразка 1935 є наявність черена у формі потовщеного виду монети із зображенням стилізованої свастики, обриси якої вписані в коло. Причому цікава технологія виготовлення свастики. Справа в тому, що сама чорна, а отже, і вся основа покривалися тонким шаром срібла завтовшки 4-5 мікрон. На зображення свастики наносився тонкий шар золота завтовшки 2-3 мікрони.Тому ті, хто стверджує, що це латунь, абсолютно неправі. Правда, протягом дуже короткого проміжку часу в 1936 для металевих частин використовувався дуже неякісний метал, який покривався шаром срібла товщиною 1-2 мікрона. Однак в останніх екземплярах як основа застосовувався алюміній, а свастика анодувалася золотом. Сам кортик (рукоятка і лезо) виготовлявся у свій час з нікелю, пізніше з полірованого алюмінію.Ефес має форму, запозичену з епохи римлян (вигляд півмісяця). Дерев’яні частини рукоятки та піхви обтягнуті шкірою, витриманою у темно-синіх тонах.
Рукоятка гвинтоподібної форми, зі вставкою по канавці у вигляді тонкої смужки з металу золотого або білого кольору. Лезо обопільної форми і довжиною близько 12 і 1/4 дюйма не містить гравіювання і має гладку поліровану поверхню. На піхвах у верхній і середній частині є вставки з прикріпленими до них спеціальними кільцями кріплення, за допомогою яких підвісний ланцюг навішується на піхви. Довжина кортика Luftwaffe зразка 1935 становила 48 см.Підвіс виготовлявся у вигляді ланцюжка з нікелевих або алюмінієвих кілець, довжина якого могла змінюватись. Темляк довжиною 23 см сірого кольору був призначений тільки для льотчиків. У 1937 році було затверджено офіцерський кортик другої моделі. При цьому кортик зразка 1935 залишився на озброєнні молодших офіцерів та офіцерів у відставці. Виробництво кортика зразка 1935 року тривало до 1944 року, яке носіння – до закінчення Другої Першої світової.
Литература, що використовується