У 1944 р. Наркомат оборони СРСР оголосив конкурс на розробку універсального ножа для особового складу Червоної армії. Для участі у конкурсі Державний завод №2 ім. К. О. Кіркіжа представив свій варіант ножа, розроблений під керівництвом головного конструктора заводу – Шиліна. В офіційних документах ніж фігурував під назвами НШ (ніж Шиліна), «Ніж офіцерський експериментальний» та «Ніж командирський зразок 1945 р.».
Цей зразок був рекомендований як «офіцерсько-генеральська зброя», але лише після доопрацювання його конструкції у 1945 р. було випущено досвідчену партію багатоцільових офіцерських ножів — від 150 до 200 штук. Всі вони були передані вищому командному складу. Особливістю ножа було те, що його двогострий клинок кинджального типу в похідному положенні на дві третини своєї довжини забирався в рукоятку, а одна третина — у піхви.При цьому висування клинка з рукояті здійснювалося автоматично при витягуванні ножа з піхов. Для цього використовувалася спеціальна пружина піхв, що взаємодіяла з поглибленнями в клинку. У висунутому положенні клинок фіксувався пружинним замком.
Рукоять була виготовлена з металу і мала пластмасову накладку темно-зеленого кольору. На рукояті накладки кріпилися гвинтами. У рукоятку були вбудовані додатково висувні предмети: викрутка, консервний ніж, шило та штопор. У складеному стані вони практично не виступали за габарити рукояті та не заважали зручному утриманню ножа. На спинці рукояті було маркування «НШ», рік виготовлення та серійний номер.
Ножі першої серії комплектувалися поясними шкіряними піхвами. Згодом піхви робили з дерева. Вони були забезпечені металевим наконечником із зображенням серпа та молота, металевою підвіскою та пружинним фіксатором, що утримує клинок. Загалом конструкція ножа відрізнялася простотою, зручністю та надійністю.
Литература, що використовується