Наприкінці 1920-х років керівництво СРСР вирішило оснастити Червону Армію сучасними озброєннями. Серед перших кроків для виконання поставленого завдання з’явилася організація на Тульському заводі зброї проектно-конструкторського бюро. 31 березня 1927 року Павла Третьякова було призначено керівником ПКБ стрілецької зброї, створеної на базі кулеметного відділу ТОЗу і згодом перетвореного на ЦКЛ-14, а ще пізніше – у нині знамените Конструкторське бюро приладобудування.
Третьяков віддавав багато сил та часу удосконаленню свого улюбленого дітища – станкового кулемета зразка 1910 року. Однак у 1929 році Павла Третьякова було заарештовано НКВС, поміщено до Бутирської в’язниці і засуджено до вищої міри покарання, яку потім замінили десятьма роками таборів. 1930 року його перевели на підконвойну роботу в одну з перших «шарок», організовану на ТОЗі. У травні 1931 року Третьякова звільнили та реабілітували. Помер він 16 квітня 1937 року в крайній бідності.
В 1930 серед інших модернізованих стрілецьких систем на озброєння РСЧА був прийнятий Максим зразка 1910/30 років. Кулемет переробили під гвинтівковий патрон зразка 1908 з важкою кулею. Стійковий приціл отримав дві шкали: одну – з поділками у сотнях метрів від 0 до 22 – для легкої кулі, та іншу – від 0 до 26 – для важкої. Максим оснастили також оптичним прицілом та кутомір-квадрантом для ведення вогню на великі дальності напівпрямим і навіть непрямим наведенням.Перископічний панорамний оптичний приціл зразка 1932 мав кратність збільшення 2 і поле зору 20 град., кріпився ліворуч на кронштейні на вертлюг верстата і був пов’язаний особливою тягою з кожухом ствола, новий щит отримав овальне вікно з бронезасланкою. Ряд змін внесли для полегшення експлуатації. Спусковий механізм отримав запобіжник нової конструкції, що дозволяв вимикати його та натискати спусковий важіль однією рукою.
На той час було очевидно: Максим уже не задовольняє сучасним вимогам, особливо з урахуванням офіційно прийнятої концепції глибокого бою, яка вимагала від піхоти високої маневреності. Маса ж Максима на верстаті Соколова (без води в кожусі) становила 66 кг, на тринозі зразка 1928 року – 35 кг, маса коробки з патронною стрічкою – 9,88 -10,3 кг, коробки з комплектом запасних частин – 7,2 кг. У поході кулемет обслуговували п’ять-сім осіб (кулеметне відділення), у бою – дві-три особи.При цьому в кулеметники доводилося відбирати найбільш фізично міцних бійців. Набивати полотняну стрічку патронами було дуже непросто навіть при використанні спеціальної машини спорядження. До того ж, надійна дія кулемета вимагала високої точності при складанні та налагодженні, тобто наявності великої кількості висококваліфікованих робітників. Проте спроба замінити Максим на станковий кулемет ДС-39 виявилася невдалою.У червні 1941 року (за кілька днів до початку Великої Вітчизняної війни) ДС-39 зняли з виробництва та у терміновому порядку стали відновлювати та нарощувати серійне виробництво Максимів.
