Кулемет Шварцлозе мав характерний низький темп стрілянини, який становив лише 400 пострілів за хвилину. Необхідність змащення гільзи патрона для прискорення екстрактування викликала низку труднощів при використанні зброї, особливо у країнах із сухим та жарким кліматом. Після низки експериментів від мастила відмовилися. Це стало можливим завдяки збільшенню ваги затвора та потужності пружини.
У результаті 1912 року з’явилася нова модель кулемета. Вона була дуже надійною зброєю – навіть найперші її зразки могли зробити до 35 тисяч пострілів, причому на точності ведення вогню це не відбивалося. Зброя була простою в експлуатації, і її відразу прийняла на озброєння армія Австро-Угорщини. Австрійці встановили, що за вмілого використання потужність вогню цього кулемета еквівалентна використанню 80 гвинтівок.Зараз кулемет вже давно не на службі, хоча можливо, що у віддалених куточках земної кулі йому досі знаходять застосування.