Після 1945 року, коли японські збройні сили були сформовані наново, виникла потреба у оснащенні їх універсальним кулеметом власного виробництва. Така зброя була розроблена японською фірмою Nittoku Metall Industry (NTK), Токіо, під керівництвом Массайя Кава-мура, і в 1962 взято на озброєння японською армією замість імпортованого зі США кулемета Браунінг М 1919 А4. А 1974 року створено його модифікований варіант бронетехніки.
В універсальному кулеметі NTK 62 використовується енергія тиску порохових газів. Він охолоджується повітрям і має затвор, що гойдається. Подача патронів здійснюється зліва з роз’ємних стрічок ємністю 50 або 200 патронів. Зброя може використовуватись лише для автоматичного вогню. Темп стрілянини – 200 вистр./хв. Як боєприпаси застосовуються не тільки патрони стандарту НАТО, але й версії зі зменшеним зарядом, що використовуються для японської автоматичної гвинтівки моделі 64.
Станковий варіант кулемета оснащується триножкою. Дальність ефективної дії – 1100 м. Поряд із звичайним прицілом на кулеметі може встановлюватись оптичний приціл. Довжина лінії прицілу – 590 мм. Кулемет оснащений рукояткою для заміни ствола і, як багато розроблених раніше в Японії кулеметів, ребрами охолодження. Питання доцільності використання цих ребер досі залишається відкритим. Японські конструктори пояснюють, що в такий спосіб краще охолоджується ствол.Інші фахівці вважають, що ці ребра забруднюються олією, яка, нагріваючись під час стрільби, негативно впливає на прицілювання.
