Найбільший за кількістю побудованих за одним проектом кораблів з ядерними енергетичними установками тип «Лос-Анджелес» поєднав у собі швидкісні переваги човнів типу «Скіпджек» та можливості сучасного озброєння човнів типів «Перміт» та «Стерджен».Значне збільшення розмірів стало головним чином результатом встановлення нового реактора S6G з водяним охолодженням під тиском, конструкція якого ґрунтувалася на реакторі D2G, встановленому на атомних крейсерах типів «Бейнбрідж» та «Тракстан».
Перезавантаження реактора здійснюється раз на десять років. Спочатку човни були оснащені пошуковим та керуванням стрільбою пасивно-активним ДАК BQQ-5. Починаючи з підводного човна ВМС США Сан Хуан (SSN-751) встановлювався ГАК BSY-1. Два підводні човни ВМС США “Августа” і “Шейєн” були оснащені ДАК BQG-5D з протяжними бортовими гідрофонами. На всіх човнах встановлювалася активна ГАС BQS-15 ближньої дії для льодової розвідки.Інші засоби виявлення включали систему МІ-ДАС (Mine and Ice Detection Avoidence System – система виявлення та ухилення від мінної та льодової небезпеки), вперше встановлену на човні «Сан Хуан», крім того, всі наступні човни мали шумопоглинаюче покриття та горизонтальні керма, перенесені з огородження рубки в носову частину корпусу.
Радянський «Віктор». Завдяки своїм електронним системам цей тип човнів мав стати виключно ефективним для протичовнових дій, хоча під час первісного розгортання радянських човнів типу «Альфа I» у райони патрулювання, вони, використовуючи свою перевагу в швидкості підводного ходу, були здатні з легкістю уникати човнів типу «Лос-Анджелес» біля узбережжя Ісландії.При діях проти радянських атомних човнів звичайних проектів успіх повністю залежав від можливостей виявлення та супроводу. Сучасний ДАК BQQ-5 дозволяв одночасно встановити контакт і підтримувати його тривалий час з двома радянськими АПЛ типу «Віктор». Цей тип човнів відрізняє потужне озброєння, що включає тактичні ракети класу «підводний човен – берег» «Томагавк» Attack Missile – TLAM) з дальністю польоту 900 та 1700 км (559 та 1056 миль).В даний час використовуються модифікації ракети TLAM-C з моноблочною боєголовкою масою 454 кг (1000 фунтів) і TLAM-D, що доставляє корисне навантаження на відстань до 900 км. Стандартна моноблочна боєголовка, споряджена звичайним ВР. може бути замінена 318-кілограмовою (692-фунтовою) бойовою частиною з кумулятивним зарядом.Для того, щоб подолати проблему, пов’язану з нестачею приміщень для зберігання боєзапасу, починаючи з підводного човна ВМС США «Провіденс» (SSN-719), всі човни оснащуються вертикальними пусковими системами, а пускові шахти ракет «Томагавк» знаходяться поза міцним корпусом позаду носових гідрофонів ДАК. Незважаючи на те, що ракети «Томагавк» можуть нести ядерні заряди, вони не споряджаються ними на постійній основі.
Крім того, човни можуть також озброюватися 21-дюймовими (533-мм) торпедами Мк 48 з активно-пасивним самонаведенням або наведенням проводів. Самонаведення використовується на відстані до 50 км (31 миля) або 38 км (23 милі) зразками з наведенням в режимах ехопеленгування або шумопеленгування відповідно. Торпеди мають 267-кілограмову (588-фунтову) боєголовку, боєкомплект човнів типу Лос-Анджелес становить 26 одиниць Мк 48.Інший варіант завантаження боєзапасу – 14 торпед та 12 тактичних ракет «Томагавк» класу «Підводний човен – берег» Ракети запускаються з чотирьох пускових шахт, розташованих у центральній частині корпусу. Човни типу Лос-Анджелес вже брали участь в операціях в Іраку, Косово та Афганістані. Крім того, човни продовжують діяти під льодами; в середині 2001 р. підводний човен ВМС США «Скрентон» (SSN-756) здійснив спливання в арктичних льодах.Зі складу флоту виведено 11 човнів цього типу.