Базові тральщики проекту 257 (Vanya за класифікацією НАТО) серійно вироблялися в 1960-1973 роках у варіантах з дерев’яним (проект 257Д) та сталевим (проект 257М) корпусами. У радянському ВМФ вони вважалися базовими тральщиками, хоча могли діяти як тральщики – шукачі мін. Залишалися у складі радянського ВМФ до середини 1980-х років близько 70 кораблів проекту 257 досі виведені з бойового складу флоту.Шість однотипних тральщиків на початку 1970-х були передані ВМС Болгарії (два з них здані на злам у 1995 році) та два – сирійським ВМС (нині виключені зі складу флоту). Ще один корабель був переобладнаний у 1974 році на «чистий» тральщик – шукач мін для проведення досліджень та випробувань нової техніки.Його надбудова була висунута далі до носа, одногарматна З0-мм АУ замінена 25-мм спареної ЗАУ, гратчаста щогла з навігаційної РЛС «Don Кау» розташовувалася по міделю в проміжку надбудови, а два водолазних бота – в кормовій частині верхньої палуби.
У 1976 році було побудовано три кораблі типу «Ваня-2» (проект 699Б), з корпусом на 1 м довше, дизелями підвищеної потужності, більшим вентильованим робочим відсіком і важкими трал балками на напівюті. Замість навігаційної РЛС “Don Кау” вони оснащувалися РЛС “Дон-2”. У такому варіанті кораблі використовувалися для дистанційного керування (по радіо) рейдовими катерами-тралами (до трьох одиниць) типу «Іллюша». Ці катери мали повну водотоннажність 85 т, довжину 26,4 м.і були оснащені як звичайним тральним приводом, так і системою знищення мін (з керуванням вибухом проводів), що укладається на кормі. На переході морем на них підсаджували екіпаж із 10 осіб.