Будівництво фрегатів з керованим ракетним озброєнням (УРО) проекту 22 стало найбільшою кораблебудівною програмою ВМС Великобританії в останній чверті XX століття, в результаті якої флот отримав 16 кораблів. Першими стали чотири фрегати типу “Бродсуорд” (1-а серія проекту 22), передані флоту в 1979-1981 роках і продані Бразилії в 1995-1997.У 1984-1988 роках в бойовий склад було введено шість фрегатів типу «Боксер» (2-а серія проекту 22), що мали подовжений корпус і оснащені ГАС типу 2031Z з антеною, що буксирується. Останніми стали чотири фрегати типу «Корнуолл» (3-я серія проекту 22), створені на основі корпусу та ЕУ кораблів 2-ї серії.
Ці кораблі, у фінансуванні будівництва яких спочатку брали участь Нідерланди, розглядалися як заміна фрегатам типу Ліндер і призначалися для виконання ескортних функцій в далекій морській зоні. Незважаючи на протичовнову спрямованість озброєння та обладнання, на них були встановлені також засоби ППО ближньої дальності, здатні вражати наближення на малій і надмалій висоті ПКР.Фрегати цього були замовлені наприкінці 1982 року і мали заповнити втрати ВМС Великобританії у корабельному складі після Фолклендської війни.З урахуванням отриманого досвіду було створено покращений варіант фрегатів 2-ї серії, що мав удосконалені засоби управління та зв’язку, додаткові приміщення для похідного штабу з’єднання (чисельністю до 50 осіб), нові ПКР, 114-мм АУ, які були відсутні на кораблях попередніх серій, та засоби ППО ближньої дії для боротьби з атакуючими літаками та ПКР. Установка нового озброєння змінила зовнішній вигляд кораблів.Зброя головного калібру була встановлена на баку, а дві чотири контейнерні ПУ ПКР «Гарпун» (замість «Екзосет» на кораблях попередніх серій), спрямовані кожна під кутом 90° до бортів, – за ходовою рубкою. ЗАК «Голкіпер» розміщений на піднесенні за ПКР, що забезпечує йому хороші сектори стрільби за курсом та бортами. АСБУ CACS-5 змінила систему CACS-1, яка встановлювалася на кораблях попередніх серій.114-мм баштова АУ Мк 8 призначена в основному для стрільби за береговими цілями і керується двома оптоелектронними системами наведення (ТВ та ІЧ канали, лазерний далекомір), встановленими побортно на даху ходової рубки.
Ці фрегати стали першими кораблями у ВМС Великобританії, озброєними 30-мм одноствольними АУ DS ЗОВ, призначеними для поразки повітряних цілей та катерів противника, які замінили 40-мм гармати «Бофорс», що стояли на озброєнні з Другої світової війни. Фрегати цієї серії, назви яких в англійській мові починаються з літери «С», на відміну від «В» для другої серії, будувалися на верфях компаній «Ярроу» («Корнуолл» та «Камберленд», здані флоту у квітні 1988 року). та червні 1989 року відповідно), «Кеммел Лейрд» («Кемпбелтаун», травень 1989-го) та «Суон Хантер» («Четем», травень 1990-го). Разом з фрегатом УРО «Шефілд», єдиним кораблем 2-ї серії, що залишився в строю, вони складають 2-ю ескадру фрегатів, що базується в Девонпорті.
Розміри вертолітного майданчика та ангару дозволяють розміститися на кораблі середньому протичовновому вертольоту «Сі Кінг» фірми «Уестленд», проте зазвичай базуються два легкі гелікоптери «Лінкс» тієї ж фірми.У ході модернізації замість підкільної ГАС типу 2016 було встановлено станцію типу 2050, замінено більш ефективними засоби РЕБ, а також удосконалено ЗРК «Сі Вулф» (модернізовано РЛС, додано оптоелектронну систему стеження та встановлено нові підривники з покращеними можливостями з підриву на малій.