До початку 1980-х років ВМС Західної Німеччини дійшли визнання того факту, що кораблі їхніх мінно-тральних сил впритул підійшли до стадії старіння і що найбільш термінової заміни потребують 30 швидкохідних рейдових тральщиків типу «Шютце».У липні 1985 року міністерство оборони Німеччини уклало з компанією «STN Системтекнік Норд» (як основний підрядник) контракт, відповідно до якого було побудовано загалом 22 швидкохідних МТК (БТЩ і ТЩИМ) на судноверфях «Абекінг унд Расмуссен» (сім) , «Крегерверфт» (шість) та «Люрссенверфт» (дев’ять).
Першими з цих кораблів стали 10 базових тральщиків типу «Хамельн» (проекту 343), переданих флоту у 1989-1991 роках. Вони конструктивно виконані з напівзакритим напівбаком і мають надбудову з немагнітної сталі, що спочатку застосовувалася на підводних човнах.Озброєння складалося з двох 40-мм одногарматних ЗАУ, встановлених на напівбаку і на платформі за кормовим краєм надбудови, із системою управління стріляниною WM20/2, знятою з швидкохідних артилерійських катерів типу «Цобель» після їх виведення з бойового складу.
У 2000-2001 роках ці 10 кораблів були переобладнані, і п’ять із них стали тральщиками типу «Енсдорф», або проекту 352 («Хамельн», «Пегнітц», «Зігбург», «Енсдорф» та «Ауербах»), а п’ять інших – тральщиками – шукачами мін типу «Кульмбах», або проекту 333 («Юберхерн», «Лабое», «Кульмбах», «Пассау» та «Хертен»). Кораблі проекту 352 були оснащені спареним контактним тралом “Оропеза”, чотирма катерами-тралами “Зеєхунд” та апаратом для ліквідації мін “Сі Фокс С” з дистанційним керуванням.Кораблі проекту 333 мали на озброєнні від восьми до 10 дистанційно-керованих апаратів «Сі Фокс I» для ідентифікації мін до 30 апаратів «Сі Фокс С». Практично однотипні з тральщиками типу «Хамельн» 12 кораблів типу «Франкента проекту 322 (“франкентап”, “Вайден” “Роттвайль”, “Бад-Бевензен”, “Бад-Раппенау”, “Гремітц”, “Даттельн”, “Діллінген”, “Хомбург”, “Зульцбах-Розенбург”, “Фульда » та «Вайльхайм»), побудовані в 1992-1998 роках як тральщики – шукачі мін.Вони озброєні однією встановленою на півбаку 40-мм АУ (нині замінюється 27-мм знаряддям), не мають системи управління стріляниною WM20/2 і несуть два дистанційно-керовані апарати «Пінгвін-ВЗ» фірми «Норд», обладнаних ГАС, ТБ камерою та двома протимінними зарядами. У 1999 році Туреччина замовила шість аналогічних кораблів, перший з яких будується на судноверфі «Абекінг унд Расмуссен», а п’ять інших – на військово-морській верфі «Пендік» у Стамбулі.