Спочатку носіями британських ядерних боєприпасів були бомбардувальники «Вулкан» ВПС країни, але наприкінці 1950 – на початку 1960-х рр. н. розвиток радіолокаційних систем і зенітних засобів призвело до того, що пілотовані бомбардувальники ставали дедалі вразливішими. У січні 1963 р. комітет оборони ухвалив рішення, що носіями національних засобів залякування мають бути підводні човни.
У лютому 1963 р. уряд заявив, що він замовлення зробить на чотири атомні підводні човни водотоннажністю 7000 т, оснащені ракетами «Поларис», з правом розширення замовлення до п’яти одиниць. З 1968 р. здійснення функції ядерного залякування мало перейти від з’єднання бомбардувальників «Вулкан» до угруповання підводних човнів з балістичними ракетами (ПЛАБР). Дві перші пари човнів були замовлені у травні 1963 р.суднобудівним компаніям «Віккерс Шіпбілдінггроуп» (Барроу-ін-Фернес) та «Кеммелл Лейрденд К» (Біркенхед). Право на замовлення п’ятого човна було анульовано у лютому 1965 р.
Ракетні човни. Незважаючи на те, що нові ракетні човни проектувалися у Великій Британії, вони включали низку конструктивних особливостей сучасних їм човнів типу «Лафаїєт». Підводний човен ВМС Великобританії «Резолюшн» (S22) був спущений на воду у вересні 1962 і в жовтні наступного року був введений в дію. За нею у вересні 1968 р. пішла “Ріпалс” (S23), а потім “Рінаун” (S24) і “Ревендж” (S25), що увійшли до складу ВМС у листопаді 1968 і в грудні 1969 р. На початку 1968 р. «Резолюшн» здійснила перехід до Флориди для проведення випробувальних ракетних пусків: перший вдалий пуск ракети «Поларис» британцями було здійснено 15 лютого. Через чотири місяці човен «Резолюшн», озброєний ракетами «Поларис АЗР», вийшов на перше з понад 230 патрулювань, проведених британськими ВМС. Як і на французьких та американських ПЛАРБ використовувалися два екіпажі («лівого борту» та «правого борту») для того, щоб максимально збільшити час, що проводиться в морі.Кожне патрулювання тривало близько трьох місяців. Екіпажі човнів, що знаходилися на березі, прямували у відпустки або на курси перепідготовки 10-ї ескадри підводних човнів у Фаслейні на р. Клайд. Всі чотири човни в 1980-х pp. пройшли модернізацію, що включала переозброєння вдосконаленими ракетами «Поларис А-ТК» з боєголовками «Шевалайн», що розділяються, британської розробки.
Списання. Незважаючи на такі затратні роботи з удосконалення комплексу «Поларис», ще на початку 19В0 р. стало ясно, що швидке старіння човнів типу «Р» разом з потенційним розвитком радянської протиракетної оборона підштовхує до необхідності подальшого вдосконалення своїх можливостей. У липні того ж року британський уряд оголосив про намір закупити американські ракети “Трайдент С-4”. Рішення зазнало змін у 19В2 р., коли було оголошено про придбання комплексів «Трайдент ІІ» з більшими ракетами Д-5. Зі надходженням на озброєння човнів типу «В» у 1990-ті рр. н. їх попередниці типу «Р» були виведені зі складу ВМС.