За багато років у СРСР було розроблено ціле сімейство багатоствольних реактивних установок РБУ (реактивна бомбометна установка), стрілянина з яких ведеться ракетами в ході корабля. Ракети не сприйнятливі до засобів протидії торпед, тому за наявності відповідної цільової вказівки можуть використовуватися як протиторпедна зброя. Вони оснащуються контактними чи магнітними підривниками.Найбільшого поширення набула автоматична 250-мм РБУ-6000, що надійшла на озброєння в 1960 році. Її 12 стволів розташовані у вигляді підкови і мають систему автоматичного встановлення режиму підривника, а ракети РГБ-60, масою 70 кг, вистрілюються парами. Перезаряджання установки здійснюється після її переведення у вертикальне положення.
РБУ-6000 зазвичай встановлюється в комплекті з шестиствольною 300-мм РБУ-1000, що надійшла на озброєння у 1962 році. Ця установка веде стрілянину більшими ракетами з бойовою частиною масою 55 кг.
Окрім них до сімейства РБУ входять автоматична 1б-ствольна 312-мм РБУ-2500 з ручною перезарядкою (випуску 1957 року), п’яти-ствольна 250-мм РБУ-1200 (1958 року, з ручною перезарядкою, автоматичною установкою кута ручним наведенням) та шестиствольна 300-мм РБУ-600 з ручною перезарядкою (1962). Майже всі установки мають від трьох до п’яти комплектів перезаряджання в магазинах під палубу.Типи ракет однакові для кожного калібру, за винятком РБУ-1200, яка веде стрілянину боєприпасами раннього випуску з фугасною бойовою частиною масою 34 кг. РБУ цього сімейства знайшли широке застосування у флотах країн – учасниць Організації Варшавського договору та інших союзників СРСР. КНР отримала від Радянського Союзу встановлення ранніх років випуску та виробляла власні різновиди цієї зброї.