Сторожові кораблі (за західною класифікацією фрегати) типу «Коні» (позначення НАТО) будувалися в Зеленодольську республіка Татарстан на річці Волзі та призначалися для передачі на експорт. Лише один корабель, «Тимофей Ульянцев», залишився у складі радянського ВМФ як навчальний корабель для екіпажів із тих країн, куди ці сторожові кораблі надходили на озброєння. Існує два різновиди цього типу.Сторожові кораблі типу «Коні-2» відрізняються від кораблів типу «Коні-1» тим, що у них між димовою трубою та кормовою надбудовою розташоване додаткове приміщення з обладнанням для кондиціонування повітря, яке необхідне при несенні служби в районах зі спекотним кліматом.
Вартові кораблі типу «Коні» надходили до НДР (тип «Коні-1», «Росток» та «Берлін»), Югославію (тип «Коні-1», «Спліт», пізніше перейменований на «Бєлград», та “Підгориця”, в даний час списаний), Алжир (тип “Коні-2”, “Мурат Раїс”, “Раїс Келліх” і “Раїс Корфу”) і на Кубу (тип “Коні-2”, “Маріель” і ще один корабель). У Югославії їх дообладнали двома одиночними ПУ ПКР П-20 (кодове позначення НАТО SS-N-2c “Styx”), спрямованими в корму.Їх встановили побортно, поряд із кормовою надбудовою, на якій розміщувалася ПУ ЗУР «Оса-М» (SA-N-4 «Gecko»). На основі цих сторожових кораблів у середині 1980-х років у Югославії, на судноверфі ім. Тіто у м. Кральовиця було збудовано два сторожові кораблі типу «Котор» – «Котор» та «Нові Сад», які відрізнялися від аналогів радянської споруди як зовні, так і іншими дизельними двигунами, а також ПУ ПКР, встановленими перед ходовим містком та спрямованими уперед.Аналогічний корабель було продано Індонезії.