У 1958 році норвезька компанія «Вестермоїнс баатбіггері» з Мандал побудувала прототип торпедного катера з дерев’яним корпусом, який отримав назву «Насті». Роком раніше ВМС Норвегії замовили у тієї ж компанії перші 12 катерів з дерев’яним корпусом типу “Тьєльд” – “Тьєльд”, “Скарв”, “Тейст”, “Йо”, “Лом”, “Стегг”, “Хаук”, “Фальк” », «Равн», «Грібб», «Гейр» та «Ерле», які були передані флоту у 1960 – 1962 роках.У 1962 році були замовлені і в 1963-1966 введені до бойового складу ВМС ще вісім катерів цього ж типу – “Скрей”, “Хай”, “Сіл”, “Хвал”, “Лаке”, “Кнурр”, “Делфін” та “Лір”. Це були звичайні катери за стандартами того часу. Вони могли виступати в ролі торпедних (носова 40-мм АУ «Бофорс», кормова 20-мм гармата та два 533-мм ТА по бортах) або артилерійських катерів (дві 40-мм АУ та два 533-мм ТА).
Розміри катерів не дозволяли розмістити на них ПКР, які почали набувати широкого поширення в катерному флоті, тому термін їхньої служби не став великим. “Скарв” був списаний в 1978 році, за ним наступного року пішли “Тейст”, “Йо”, “Лом”, “Хаук”, “Фальк” і “Сел”, а решту 13 катерів були переведені в резерв і іноді використовувалися у навчальних цілях. До 1982 року залишилося вісім катерів, а 1995-го було списано останній з них.
Аналогічні катери типу «Насті» були побудовані компанією «Вестермоїнс» у кількості 22 одиниць – шість для Греції, 14 для США (де були побудовані ще шість катерів) та два для ФРН. Грецькі катери («Андромеда», «Ініохос», «Кастор», «Кік-ніс», «Пігасос» та «Токсотіс») надійшли до складу ВМС у 1967 році і мали на озброєнні дві 40-мм АУ та чотири ТА. «Ініохос» було виведено зі складу боєготових сил 1972 року, а решту переведено до резерву 1983-го.Останні (крім Кастор) в 1988 році отримали нові дизельні двигуни MTU і були знову введені в бойовий склад флоту. Катери, що надійшли у 1962-1968 роках до ВМС США, виконували «специфічні» завдання та активно задіялися під час В’єтнамської війни. Західнонімецькі катери («Хугін» і «Мунін», проект 152), що надійшли на початку 1960-х років, 1964-го були передані Туреччині («Доган» і «Марті»), а 1973-го виведені зі складу турецького флоту .