Зенітний артилерійський комплекс ближньої дії «Phalanx» Mk. 15 (англ. «фаланга», флотський індекс – Mk. 15) призначений для автоматичного пошуку, виявлення, оцінки, супроводу та поразки літаків і крилатих ракет як зброя «останнього рубежу». Він вироблявся послідовно, компаніями “Дженерал дайнемікс”, “Хьюз” та “Рейтеон”.Основу комплексу становить 20-мм гармата М61А1 з блоком з шести стволів, що обертаються, і гідравлічним приводом, боєкомплект якої складає 989 бронебійних підкаліберних снарядів з сердечником з збідненого урану для гарантованого ураження цілей. До складу комплексу також входять РЛС виявлення (у верхній частині) та РЛС супроводу (у передній частині установки). Перші морські випробування прототипу комплексу відбулися 1973 року, а виробництво базової модифікації Мк 15 Block 0 почалося 1977-го. Перші комплекси надійшли на озброєння у 1980 році та були встановлені на авіаносцях «Ентерпрайз» та «Америка».
У 1988 році з’явилася модифікація Мк. 15 Block 1 з пневматичним приводом, який дозволив підвищити скорострільність з 3000 до 4500 вистр./хв, збільшеним до 1550 пострілів боєкомплектом, який тепер почали входити снаряди з вольфрамовим сердечником і вдосконаленим програмним забезпеченням для РЛС і системи управління. У модифікації Мк. 15 Block 1А програмне забезпечення було піддано подальшій модернізації. Модифікація Мк, що з’явилася в 1999 році.15 Block 1В була оснащена інфрачервоним прицілом, що дозволило підвищити можливості комплексу у боротьбі з низькошвидкісними цілями в умовах поганої видимості та застосування противником радіоелектронних перешкод. До складу її боєкомплекту увійшов новий снаряд підвищеної вражаючої здатності. Комплекси «Phalanx» складаються на озброєнні багатьох кораблів ВМС країн Заходу.