Залізничні артилерійські установки з 234 мм гарматами МкЗ, Мк4 і Мк6 на транспортерах Мк1, Мк1 А і Мк2 по суті являли собою імпровізовані системи, призначені для термінового задоволення потреби у важкій артилерії. Запустивши ці установки до серійного виробництва, конструктори фірми Elswick Ordnance Co. взялися за розробку досконалішої залізничної артилерійської установки з 234-мм гарматою Mk10.
Спроектований ними транспортер за конструкцією був близький до транспортера Мк2 і мав таке ж позначення. Його відмінною особливістю були гідравлічні домкрати на обох дво- або тривісних залізничних візках, за допомогою яких поздовжні несучі конструкції транспортера могли бути опущені на рейки для забезпечення більшої стійкості під час стрільби.А для протидії відкату при стрільбі вздовж залізничної колії в передній частині транспортера були пристосування для кріплення 2 сталевих тросів, з’єднаних з анкерами, що закопуються в ґрунт на глибину 1,8 м. Крім того, по обидва боки транспортера змонтували по дві відкидні опори з широкими лопатообразними сошниками. Таким чином, були створені необхідні умови для використання на залізничній установці верстата з центральним штирем, що забезпечує круговий обстріл.Відкат верхньої рами в цьому верстаті також відбувався назад-вгору вздовж похилих поверхонь нижньої рами, при цьому для гасіння енергії відкату використовувалися гідравлічні гальма відкату, а накат забезпечувався дією сили тяжіння та пружинним накатником. Нижня рама верстата була поворотною, спиралася на 35 конічних роликів, а віссю обертання рами був скріплений із рамою штир. Штирову основу змонтували посередині гарматного майданчика транспортера.Його верхня поверхня мала доріжку для кочення конічних роликів, а на бічній поверхні змонтували зубчастий вінець, призначений для взаємодії із зубчастою шестернею поворотного механізму. Підйомний механізм складався із системи шестерень, пов’язаних із зубчастою дугою. Він дозволяв наводити зброю у діапазоні кутів піднесення від 0° до +30°. На верстаті встановлювалася 234-мм (9,2-дюймова) гармата Мк10, конструкція якої була в принципі аналогічна конструкції гармат МкЗ, Мк4 та Мк6.
Вона мала ствол завдовжки 48,1 калібру, довжина нарізної частини ствола становила 38,5 калібру. Гармата була забезпечена поршневим затвором, її маса досягала 28310 кг. Як і інші 234-мм гармати залізничних артилерійських установок, гармата Мк10 стріляла фугасними снарядами масою 172,4 кг, але завдяки більшій довжині ствола початкова швидкість снаряда становила 823 м/с, а максимальна дальність стрільби при найбільшому .Для подачі боєприпасів під час стрільби на нижній поворотній рамі верстата змонтували підготовчу платформу, на яку за допомогою крана завантажували з вагона-льоху одразу 8 снарядів та відповідне число напівзарядів. Для заряджання зброї використовувався спеціальний кран, встановлений на поворотній рамі.
Слід зазначити, замість гармати Мк10 на верстаті транспортера встановлювалися також 234-мм гармати інших модифікацій з приблизно аналогічними балістичними характеристиками. Зокрема, за наявними даними, випущено дві залізничні артилерійські установки з 234-мм гарматами Мк10Т, виготовленими фірмою Vickers для берегової оборони Австралії. Британська армія отримала також чотири аналогічні залізничні артилерійські установки із 234-мм гарматами Мк14.Ці гармати мали стовбур довжиною 46,4 калібру та зменшену до 27 400 кг масу. Стрілянина з них велася тими ж фугасними снарядами масою 172,4 кг.
Тактико-технічні характеристики
234-мм гармата Mk10
Схема 234-мм гармата Mk10 на залізничному транспортері Mk2
