Розроблений для залізничної артилерійської установки з гарматою МК10 варіант транспортера МК2 конструктори фірми використовували і для нової гармати Мк13 234-мм. Ця гармата мала довжину 36,4 калібру, довжина нарізної частини ствола становила 29,5 калібру. Гармата була забезпечена поршневим затвором, її маса дорівнювала 24614 кг. Особливістю гармати було те, що її цапфи були зміщені до казенної частини.Це сприяло збільшенню найбільшого кута піднесення при вертикальному наведенні до 40°, але зажадало від конструкторів спроектувати для гармати новий верстат.
Хоча для врівноваження ваги стовбура гармата була забезпечена масивною казенною частиною, на верхній рамі верстата довелося змонтувати кронштейн для додаткової противаги. Крім того, на верхній рамі був розміщений підготовчий майданчик для боєприпасів, що подаються з вагона-льоху, там же знаходився кран із ручним приводом.Як і верстаті для гармати Мк10, верхня рама при пострілі зміщувалась назад-вгору по нижній рамі, для протидії відкату застосовувалися гідравлічні гальма відкату, а накат відбувався під дією сили тяжіння і пружинного накатника. За допомогою ручного поворотного механізму нижня рама могла повертатися відносної штирьової основи, змонтованої на платформі транспортера. Таким чином, забезпечували можливість кругового обстрілу.Додаткову стійкість залізничної артилерійської установки при стрільбі у напрямку поперек рейкової колії забезпечували чотири відкидні опори з лопатоподібними сошниками (по дві з кожного боку транспортера).
Як зазначалося вище, конструкція верстата, з ручним підйомним механізмом, дозволяла наводити зброю у вертикальній площині в діапазоні кутів до +40°. Завдяки цьому, незважаючи на меншу ніж гармати Мк10 початкову швидкість снаряда (640 м/с порівняно 823 м/с гармати Мк10) дальність стрільби гармати Мк13 становила 20700 м, тобто на 1500 м більше, ніж у Мк10.Стрілянина з гармати Мк13 велася тими ж фугасними снарядами масою 172,4 кг, проте завдяки більш крутій траєкторії вони мали набагато більшу руйнівну дію. У зв’язку з тим, що з проектуванні залізничної артилерійської установки з гарматою Мк13 ще був повної упевненості у придатності нею транспортера Мк2, конструктори пропрацювали також схему розміщення Мк13 на транспортері Мк1А.При цьому верстат гармати Мк13 встановили посередині платформи транспортера з можливістю кругового обстрілу.
Залізничні артилерійські установки з 234 мм гарматами МкЗ, Мк4, Мк6, Мк10, Мк10 і Мк14 успішно використовувалися в битвах Першої світової війни. Після закінчення війни вони були повернуті до Англії та законсервовані. У 1940 р. їх повернули в дію та задіяли в системі берегової оборони Англії. У зв’язку з тим, що замість висадки в Англії фюрер Третього рейху А. Гітлер вирішив напасти на СРСР, 234-мм установкам так і не довелося «струсити старовиною». У 1945 р.їх було знято з озброєння британської армії.
Тактико-технічні характеристики
234-мм гармата Mk13
Схема 234-мм гармата Mk10 на залізничному транспортері Mk2 (варіант із двома двовісними візками)
