За час Другої світової Німеччина випустила чотири істотно різні моделі 37-мм зеніток: «Флак» зр. 18, 36, 37 і 43. Поступово вводилися снаряди більшого калібру, як більш далекобійні та ефективні проти броньованих літаків-штурмовиків. Для вогневого прикриття бронетанкових частин на основі зенітки Флак 30 і модифікованого шасі 36 PzKpfw IV, фірмою Остбау після успішних випробувань прототипу в липні 1944 року була випущена самохідна 37-мм установка, відома як Оствінд.
Ще одна самохідка “Цугкрафтваген 8t”, відома як 37-мм “Флак 36” auf FgZkw 8t. була менш досконалою. Вона базувалася на 8-тонному напівгусеничному транспортері – артилерійському тягачі, спочатку призначеному для буксирування 88-мм зенітної гармати «Флак» або 150-мм гаубиці sFH 18. 3енитка розміщувалася на задній частині вантажної платформи. Пізніше кабіна водія машини була захищена броньовою обшивкою.Випуск цієї універсальної напівгусеничні машини, що з’явилася в 1934 році, здійснювався різними компаніями.
Хоча “Флак 43” зовні і нагадувала колишні зенітки, насправді це була перероблена для наземного застосування авіаційна гармата МК 103 виробництва концерну “Рейнметал”. Відповідно управління пострілом у ній здійснювалося пороховими газами, саме тому її темп стрільби (чергами та практичний) становив 250 та 180 пострілів за хвилину.А принцип роботи колишніх знарядь полягав у управлінні пострілом з допомогою зусиль віддачі, їх темп стрільби становив 160 і 80/120 пострілів на хвилину відповідно. Подача снарядів у цих зеніток проводилася з боку з касет, а стріляли вони фугасно-трасуючими, фугасно-запальними, фугасно-запально-трасуючими, бронебійними і просто фугасними снарядами. Якщо маса Флак 36 становила 1550 кг, то маса Флак 43 – всього 1219 кг.Початкова швидкість снаряда обох моделей була однаковою: фугасного, масою 0,64 кг – 840 м/с, а бронебійного – 770 м/с. Не змінилися також ефективна стеля стрільби (4800 м) та дистанція горизонтальної стрільби (6500 м). Наведення на ціль «Флак 36» і «Флак 43» здійснювалося за допомогою прицілу «Флаквізієр 40» та «Флаквізієр 43» відповідно у комбінації зі стандартним стереоскопічним далекоміром.
До лютого 1945 було випущено 123 установки SdК fz 7/2 з розрахунком з 10 осіб. Вона мала масу 11550 кг, її довжина становила 6,85 м. Головний двигун «Майбах» потужністю 140 л/с забезпечував рух дорогою зі швидкістю 50 км/год, а запас ходу був 250 км. Боєзапас перевозився на одноосному причіпному трейлері.
Самохідна зенітна установка «Ostwind»
Тактико-технічні характеристики Ostwind
Самохідна зенітна установка «Ostwind» на позиції
Самохідна зенітна установка SdКfz 7/2
Самохідна зенітна установка SdКfz 7/2 на марші