Після 1945 45,4 кг снаряд для 5,5 дюймової середньої гармати «вийшов з моди» і був замінений 36,3-кг фугасним снарядом, дальність польоту якого була збільшена до 16 460 м за рахунок нового п’яти-компонентного заряду. Це поєднання гармати з новим снарядом виявилося таким універсальним, що вони залишилися в багатьох арміях десятиліття після воїни.Надлишки цих гармат, що утворилися у Великій Британії, були в результаті повоєнних угод розподілені серед багатьох країн Бірми, Греції, Нової Зеландії та Португалії; Але знаряддя залишилися служити і на батьківщині, поки останнє не було списано в 1978. Але навіть після цього кілька зразків залишалися в артучилищі в Артхіллі, відстрілюючи аж до 90-х років боєприпаси, що залишилися на навчаннях. Проект 50-х років створення 5,5 дюймової самохідки на шасі танка «Центурион» був невдалим.
Найбільше застосування 5,5 дюймівки отримали у південноафриканській армії як 140-мм модель G2. До кінця 70-х, коли на північних кордонах ПАР посилювалися конфлікти з сусідами, а ООН було запроваджено санкції на продаж їй озброєнь, з’ясувалося, що старі гармати G2 програють у боротьбі з артилерією радянського виробництва. Як тимчасовий захід місцевим концерном «Нахем» було розроблено новий осколковий снаряд, який збільшив далекобійність до 21000 м.Однак необхідність у цьому відпала після введення в дію нових, розроблених вже в самій ПАР 155-мм гармат G5 і G6. Цей же концерн випустив новий димовий снаряд з дальністю польоту 15 400 м. з озброєння всіма країнами, крім М’янми (Бірми); у Пакистані вона залишалася резервною зброєю досі.
Тактико-технічні характеристики
BL 5.5 inch
