Першим розробку автомата під проміжний патрон зр. 1943 року, тоді ще 7,62х41 мм (своє сучасне позначення 7,62х39 мм і остаточний вид патрон набув лише 1948 року) почав конструктор найкращого пістолета-кулемета Другої Світової Війни Олексій Іванович Судаєв, і вже 1944 року розробив сім варіант проміжний патрон.
Перша модель автомата дослідного автомата Судаєва зразка 1944 року технічно є газовідвідним автоматом, газовий поршень розташований над стволом, замикання здійснюється перекосом затвора у вертикальній площині. УСМ допускає ведення як одиночного, і автоматичного вогню. Перекладач вогню, поєднаний із запобіжником, розташований на лівій стороні зброї. Живлення патронами здійснюється від відокремленого коробчатого магазину на 30 набоїв, з дворядним їх розташуванням.Прицільні пристрої – мушка на стійці, в круглому намушнику, і секторний цілик. Відмінною особливістю є доладні сошки, розташовані на стовбурі, перед цівкою. Для кріплення багнета в конструкції передбачено приплив під стволом.Друга модель повторювала першу, зміну зазнала форма газової камери, дещо змінено вигляд затвора, селектор роду вогню та запобіжник були виконані двома окремими органами управління, перший розміщений у спусковій скобі, другий над рукояткою управління вогнем. Крім цього відрізнялася відсутністю сошок.
Третя модель відрізнялася укороченою цівкою та стовбуром, без можливості встановлення багнета. Значно змінена конструкція затвора, УСМ допускає ведення тільки автоматичного вогню, роль запобіжника грає пилозахисна відкидна кришка на ствольній коробці праворуч, що має два вирізи для постановки рукоятки затвора на запобіжник в похідному положенні. В іншому конструкція автомата повторювала попередню модель.Четверта модель була представлена трьома варіантами (умовно – четверта, п’ята та шоста моделі), що відрізнялися лише довжиною ствола. Технічно четверта модель була газовідвідним автоматом, замикання здійснювалося перекосом затвора у вертикальній площині. Відмінність від попередніх моделей полягала у вдосконаленому затворі, зміненій формі пилозахисної кришки, модернізованому УСМ та запобіжнику.
Запобіжник кнопкового типу розташований над ручкою управління вогнем, перекладач вогню – ліворуч на цівці. У цій моделі знову були присутні сошки та кріплення для багнета. Сьома модель була модифікованою четвертою моделлю, але з автоматикою, що працює за принципом віддачі вільного затвора, з газовим гальмом.
На випробування у травні 1944 року А. І. Судаєв представив першу і четверту моделі, причому перша модель більш, ніж інші представлені на конкурс зразки, задовольнили поданим вимогам, і далеко не в останню чергу – за надійністю роботи.Навесні 1945 року дослідна партія автоматів АС-44 була виготовлена на Тульському збройовому заводі, і відправлена на військові випробування, що відбувалися влітку 1945 року в Московському, Ленінградському, Середньоазіатському та Закавказькому військових округах, а також у групі радянських військ у Німеччині та на Вис “Постріл”.Автомат Судаєва цілком задовольняв вимогам щодо купчастості стрільби з сошок, практично не поступаючись кулемету ДП на дальностях до 600 м, і набагато перевершував за ефективністю стрільби пістолети-кулемети, що перебували тоді на озброєнні. Однак точність і купність стрілянини одиночними пострілами виявилася набагато гіршою, ніж у гвинтівки Мосіна. Ще одним істотним недоліком була вага АС-44. Після закінчення військових випробувань комісія уклала: «Автомат під патрон зразка 1943 р.може зайняти відповідне йому місце в системі стрілецького озброєння в армії та замінити штатні пістолети-кулемети (ППД-40, ППШ-41, ППС-43) за умови, що він не поступатиметься ним за маневреними якостями та купчастістю автоматичної стрільби».
У жовтні 1945 року А.І. Судаєв представив модернізований варіант – другу модель (зустрічається також позначення ОАС – Полегшений Автомат Судаєва), що відрізнялася, крім зазначених вище змін, відсутністю сошок – завдяки цьому рішенню була зекономлена значна частина маси. Але попередні випробування показали різке зменшення купчастості стрілянини, причиною чого стала різко зросла віддача через зменшення маси.Крім цього, низка деталей показала незадовільну живучість. Комісія ухвалила недоцільність виготовлення серії автоматів ОАС для проведення полігонних випробувань без усунення недоліків, зазначених заводськими випробуваннями, але важка хвороба не дозволила конструктору довести свій автомат до кінця, а 17 серпня 1946 року у розквіті творчих сил у 33-річному віці Олексій Іванович помер у Крем. лікарні.
Автомат Судаєва АС-44
Тактико-технічні характеристики
Модель 1