Розробка бронеавтомобіля «Pandur» фахівцями фірми Steyr-Daimler-Puch Spezialfahrzeig A. G. почалася в 1979 р. в ініціативному порядку, але відповідно до технічного завдання збройних сил Австрії до броньованої колісної машини. То була друга спроба австрійців розробити БРМ власної конструкції. У 1977-1978 pp. фірмою Естеррайхіше Аутомобільфабрик була створена БРМ OAF з колісною формулою 6х6, зовні схожа на бельгійсько-німецький бронеавтомобіль SIBMAS.БРМ OAF за результатами випробувань було визнано невдалим. Конструктори фірми Steyr не стали сковувати себе рамками вимог австрійських військових і від початку розробляли не вузькоспеціалізовану БРМ, а багатофункціональну бойову машину. Необхідно було зробити бронемашину, що має при досить великому внутрішньому обсязі корпусу мінімальну масу та низький силует.
Від початку робіт із створення машини до прийняття її на озброєння пройшов дуже довгий термін майже 15 років, але результат виправдав сподівання творців бронеавтомобіля. В даний час Pandur є однією з кращих західних броньованих колісних машин, на рівних конкуруючи з таким відомим бронеавтомобілем, як швейцарська Піранья 8х8. Випробування двох перших досвідчених бронеавтомобілів почалися 1984 р. 1985 р. до них додався ще один прототип.
Корпус машини звареної, із сталевих бронелістів, що забезпечують круговий захист від попадань бронебійних куль калібру 7,62 мм. Незвичайний зворотний нахил кормового бронеліста дозволяє легко відчиняти два задні броньовані двері значних розмірів, навіть коли бронеавтомобіль спускається під ухил. Моторно-трансмісійне відділення знаходиться у передній частині корпусу з правого боку. Двигун шестициліндровий дизель водяного охолодження із турбо надувом Steyr WD 612.75; дизелі такої конструкції встановлюються на вантажних автомобілях фірми Steyr-Daimler-Puch. На першому дослідному зразку бронеавтомобіля Pandur стояв дизель потужністю 210 л. с., на другому та третьому вже 248 л. с.; дизель четвертої дослідної машини, озброєної гарматою 90-мм, форсували до 260 л. с. На всіх машинах встановлюються автоматичні п’ятишвидкісні коробки Аллісон MT-653DR. Ліворуч від моторно-трансмісійного відділення розташоване місце водія.Позаду нього знаходиться сидіння командира. У даху над кожним сидінням знаходиться люк. І у водія, і у командира встановлено по три нерухомі перископічні наглядові прилади фірми Сватівських оптик. Бойове відділення розташоване в задній частині корпусу і займає приблизно дві третини його довжини, в ньому можуть розміститися вісім солдатів з повним спорядженням. Одна з дослідних бронемашин була побудована у варіанті БТР, інша – у варіанті БРМ.У БТР у даху бойового відділення є чотири великі прямокутні люки. У бортах корпусу бойового відділення знаходяться по два наглядові прилади та по дві сферичні амбразури для стрільби з особистої зброї. При розробці машини велика увага була приділена звукоізоляції моторно-трансмісійного відділення управління та бойового відділення. В результаті рівень шуму всередині корпусу при двигуні, що працює, не перевищує 91 дБ, що значно нижче рівня шуму всередині гусеничних машин.Всі шість коліс бронеавтомобіля «Pandur» провідні, середній міст під час руху шосе може бути відключений. Дві передні пари коліс керовані. У контур керування включений гідропідсилювач. Підвіска коліс незалежна пружинного типу із гідроамортизаторами. Є система централізованого регулювання тиску у пневматиках. При мінімальному тиску в камерах питомий тиск на ґрунт бронеавтомобіля нижче, ніж у танка “Леопард”. На колеса одягнені шини Мішлен XS 12,5 х20.Перші зразки бронеавтомобілів не були повноцінними амфібіями, хоча на них і була передбачена установка внизу задньої частини корпусу двох гребних гвинтів для руху на плаву та трьох надувних камер (одна спереду та дві по бортах) для забезпечення додаткової плавучості. Єдиний досвідчений зразок БТР “Pandur” тривалий час перебував на озброєнні охорони аеропорту Відня.
Третя і друга досвідчені бронемашини були побудовані у варіанті БМП (Pandur ARSV Armoured Reconnaisance Scaut Vihicle) і відрізнялися один від одного лише озброєнням. На другому прототипі ARSV-25 було встановлено двомісну вежу фірми Бреда з 25-мм автоматичною гарматою Ерлікон КВА та спареним з нею 7,62-мм кулеметом MG3. По бортах вежі встановлено по три димові гранатомети. Обертання вежі та наведення зброї у вертикальній площині здійснювалося за допомогою електрогідравлічних приводів.Третя дослідна машина ARSV-30 була оснащена вежею з 30-мм автоматичною гарматою Маузер Mk.30 та спареним з нею 7,62-мм кулеметом FN MAG. По бортах вежі також були встановлені гранатомети. Приводи башти та гармати електрогідравлічні. Швидкість наведення зброї на ціль була вищою у вежі фірми Бреда: 45 град/с (проти 40 град/с) по азимуту та 30 град/с (порівняно з 25 град/с) за рогом піднесення. Оптичні прилади обох вежах були ідентичні.
Командир мав комбінований денний/нічний перископічний приціл Філіпс UA-9126 з 6-кратним збільшенням вдень та з 7-кратним у темний час доби. У стрілка-навідника встановлювався перископічний приціл Аеріталіа Р-204, що дає 8-кратне збільшення зображення. По периметру командирського баштового люка було встановлено п’ять ширококутних нерухомих перископічних оглядових приладів, ще два таких прилади були поруч із люком стрільця.Екіпаж обох машин складався з трьох осіб: командира, стрільця-навідника та водія; у задній частині корпусу знаходилися місця для перевезення ще двох людей. До 1987 р. випробування всіх трьох дослідних машин було завершено. Машину можна було використовувати. Вкрай цікаві і так само заплутані історії прийняття чи неприйняття на озброєння того чи іншого зразка бойової техніки виходять за рамки цієї книги.Що ж до «Pandurа» можна лише припустити, що уряд нейтральної Австрії відмовився тоді від закупівель БРМ через різке зменшення, до повного зникнення, радянської військової загрози. Не треба думати, що перебудова позначилася лише на військово-промисловому комплексі СРСР; фірм, що займаються розробкою та виробництвом військової техніки, тріщали наприкінці вісімдесятих по всьому світу.
Менеджери концерну Steyr-Daimler-Puch звернули свої погляди на багатий на нафтодолари арабський Схід. У 1990 р. обидві досвідчені БРМ були доставлені в Кувейт. Випробування пройшли успішно, і місцеві шейхи вже були готові розщедритися, але австрійцям завадив Саддам Хусейн, який так недоречно напав на Ірак. Після відомої війни в Затоці уряд Кувейту вирішив модернізувати, а точніше створити наново свої збройні сили. У 1992 р.було оголошено про закупівлю збройних сил Кувейту бронеавтомобілів LAV-25 канадського виробництва. Однак угода не відбулася, а в 1996 р. Кувейт підписав контракт на поставку першої партії з 70 бронеавтомобілів «Pandur» у шести варіантах: БТР, санітарна машина, носій 81-мм міномета, ремонтно-евакуаційна та командно-штабна машини та бронеавтомобіль , озброєний гарматою 90-мм. Можливо, буде поставлено й другу партію із 200 машин.БТР “Pandur”, призначені для Кувейту, будувалися не в Австрії, а за ліцензією в США на заводі фірми Локхід Мартін у Честерфілді (шт. Мічиган). Концерн Steyr-Daimler-Puch постачав ключові вузли та агрегати, зокрема двигуни та підвіску.Контракт на поставку 70 машин у шести варіантах (БТР з вежею, озброєною 25-мм автоматичною гарматою, машини вогневої підтримки з 90-мм знаряддям, БРЕМ, 81-мм самохідного міномета, санітарної та командно-штабної машин) Національної гвардії Ку19 -2000 Збройні сили Бельгії закупили 54 бронеавтомобілі «Pandur» у чотирьох модифікаціях: БТР (41 машина), БРЕМ (4), командно-штабні машини (п’ять), санітарні (чотири), постачання завершилися 2000 року.Ліцензійне виробництво бронеавтомобілів «Pandur» без права експорту до третіх країн налагоджено у Словенії. Словенські броньовики відрізняються від вихідної моделі наявністю в кормовому бронелісті замість двох дверей рампи, що опускається вниз. Наприкінці 1999 р. армія США обрала бронеавтомобіль «Pandur» 6х6 як такий, що задовольняє вимогам до машини AGMS (Armoured Ground Mobility System броньована наземна мобільна система), у перспективі можливе укладання контракту на постачання 50 машин.
Осередок постійної напруженості, що утворився на території колишньої Югославії поблизу південних кордонів Австрії, змусив уряд країни зайнятися модернізацією збройних сил. Перші бронетранспортери «Pandur» надійшли на озброєння австрійської армії у грудні 1995 року.Усього було замовлено 68 бронеавтомобілів, з них 17 передано австрійському контингенту сил ООН, 51 машина надійшла на озброєння двох батальйонів, розквартованих на найбільш загрозливих напрямках: один у Південній Австрії, інший у Східній. Останні із замовлених бронеавтомобілів вийшли із заводських воріт наприкінці 1996 р. Збройні сили Австрії замовили другу партію з 224 бронетранспортерів з постачанням до 1999 р.Однак у зв’язку з присвоєнням найвищого пріоритету закупівлі гусеничних БМП Steyr-Daimler-Puch надходження на озброєння бронеавтомобілів другої партії відкладено до 2002-2004 років.
Дах корпусу БТР має характерну сходинку в середній частині, оскільки довелося збільшити висоту бойового відділення: низький силует досвідченого Pandura це добре, але сидіти гачком тривалий час в такій машині незручно. У бортах бойового відділення залишилося лише по одній амбразурі та по одному спостережному приладі.Над місцем командира встановлено легку відкриту вежу з 12,7-мм кулеметом, а по бортах передньої частини корпусу (по два на борт) змонтовано чотири блоки димових гранатометів, по три в кожному. Моторно-трансмісійне відділення обладнане автоматичною системою пожежогасіння. Збройні сили Бельгії замовили 54 бронетранспортери “Pandur” ідентичних БТР для армії Австрії. Конкурентом БТР «Pandur» у боротьбі за цей контракт виступав бронеавтомобіль МОВАГ «Піранья» III.Фірма Штайр демонструвала два протитанкові варіанти БТР. На одній машині була встановлена вежа, що обертається, Еуромісаль UTM800 з пусковими установками ПТУР на іншій вежа норвезької фірми Квернер-Еурека, також озброєна ПТУР
Бронетранспортер Steyr-Daimler-Puch «Pandur»
Тактико-технічні характеристики бронеавтомобіля «Pandur»
Бронетранспортер «Pandur», на даху машини встановлена двомісна вежа американської фірми AV Технолоджі MGTS, озброєна 25-мм автоматичною гарматою Макдоннелл-Дуглас Гелікоптер Системз М242 «Чейн Ган» та спареним з нею кулеметом М246 калібру
Бронеавтомобіль для перевезення поранених Steyr «Pandur»
Бронеавтомобіль Steyr «Pandur» для Національної гвардії Кувейту
Бронетранспортер-амфібія Steyr “Pandur”. Корпус бронеавтомобіля перепроектований з метою забезпечення плавучості, одночасно збільшено висоту бойового відділення. Для руху на плаву встановлено два водометні двигуни.
Бронеавтомобіль Steyr “Pandur”, розвиває швидкість по шосе 110 км/год
