Швейцарська збройова фірма «Ваффенфабрик Солотурн», яка була дочірнім підприємством німецької фірми «Рейнметал», наприкінці 20-х років. XX ст. досягла вагомих успіхів у галузі створення протитанкових рушниць. Так, на базі німецьких розробок цією фірмою випускалася 7,92-мм протитанкова рушниця. Крім того, їй було доручено сконструювати таку зброю, але калібру 20 мм.
До 1939 р. було випущено невелику партію протитанкових рушниць калібру 20 мм, що одержали позначення S18–1000. Але незабаром цей зразок був замінений на більш досконалу рушницю такого ж калібру, зберігши при цьому старе позначення. Протитанкова рушниця S18-1000 (під новим позначенням) була прийнята на озброєння армій багатьох європейських країн. Великі партії рушниць вирушали до Італії, де у кількості 2-х прим. їх планувалося включити до складу озброєння кожного піхотного батальйону.Вермахту було поставлено лише невелику партію таких рушниць, проте після капітуляції Італії у вересні 1943 р. всі рушниці S18–1000, які перебували на озброєнні італійської піхоти, були передані частинам німецької армії.
Протитанкова рушниця S18-1000 була дуже потужною зброєю, здатною на відстані 100 м пробити розташовану під кутом 60° броньову плиту товщиною 20-22 мм, а на відстані 300 м – до 18 мм. Зброя була напівавтоматична, тобто стрілець міг не відволікатися на перезарядження рушниці, оскільки це робили за нього механізми автоматики, що діяла за рахунок енергії віддачі ствола. Стрілянина велася змішаними патронами 20х115 мм із бронебійною кулею.Живлення здійснювалося з коробчатого магазину ємністю 5 або 10 набоїв, що приєднується знизу до ствольної коробки. Стандартна рушниця цієї конструкції була призначена для стрілянини одиночними пострілами. Але були моделі, що передбачали можливість ведення стрілянини в автоматичному режимі.
Сильна віддача, обумовлена використанням досить потужного патрона, дещо знижувалася дульним гальмом та м’яким амортизатором на прикладі. Рушниця мала двоногу сошку і додатковий телескопічний упор, змонтований на прикладі. Частина рушниць була виготовлена на колісному лафеті. Механічний приціл рушниці S18-1000 часто доповнювався 2,75-кратним оптичним прицілом, що дозволяло точно вражати різні цілі на відстані до 1500 м-коду.Через велику вагу рушниці обслуговуючий її розрахунок складався з двох солдатів, проте мобільність даної рушниці на полі бою оцінювалася як недостатня.
