Франко-прусська війна добігала кінця. Париж був обложений військами Пруссії. Через можливість появи голоду та хвороб французький уряд вирішив підписати перемир’я. Першого березня передові німецькі частини увійшли до Парижа. Солдати прусського авангарду були озброєні новими однозарядними гвинтівками Маузера зразка 1871 року. Гвинтівка була розроблена в 1870 братами Маузер: Вільгельмом і Паулем.Хоча затвор нагадував застарілу голчасту зброю, в ній поєднувалися ударник і бойова пружина, що давало величезну перевагу скорострільності. Після того, як гвинтівка була заряджена патроном, не треба було зводити курок: він зводився автоматично, одночасно із зачиненням затвора. Також міцний затвор дозволяв заряджати боєприпаси з посиленим зарядом пороху, що підвищувало бойові якості гвинтівки. Щоб нова зброя була корисною не тільки в вогневому контакті, вона постачалася штик-тесаком.
Прямий клинок штик-тесака з двома долами був заточений тільки з одного боку. Однак це не стосувалося першої третини клинка (так званого «бойового кінця»), заточеної з обох боків. Рукоятка багнета відлита з латуні. У головці рукояті – паз у формі літери «Т» та пружинна клямка. Розташування пружини – зовнішнє. Хрестовина відливалася зі сталі та своєю формою нагадує букву «S», з боку спинки клинка має кільце діаметром 17,4 мм для ствола гвинтівки.У шкіряні піхви вшивався латунний прилад із наконечника та гирла. До гирла кріпився шпенек (в багнетах, які йшли озброєння частин Баварії – скоба). Однак під час Першої Світової для прискорення виробництва стали випускати металеві піхви, наконечник яких мав форму кульки. Маркування виробника ставилося з лівого боку п’яти клинка. Клейма приймань – на гирлі піхви, головці рукояті, обусі та хрестовині.У різних частинах Німецької Імперії на обусі ставилася різна монограма імператора.
Штик також випускався і в «парадному» варіанті, виробленому приватними підрядниками. Хоча насправді, називати його парадним не зовсім правильно, бо багнет купувався військовослужбовцями власним коштом і носився з формою поза місцями проходження військової служби. Парадний багнет не міг використовуватися з гвинтівкою через менший діаметр трубки хрестовини. Також замість пружинної клямки – її імітація. «Парадний» багнет зразка 1871 року менший і легший за звичайний. На клинку є травлення.Найчастіше це різні девізи та орнаменти. Проте присутні й інші варіанти травлення, наприклад, номер військової частини. Парадні версії багнета зразка 1871 року можуть незначно відрізнятися одна від одної. Насамперед, за рахунок деяких деталей та розмірів. Це пояснюється тим, що багнет випускався приватними майстернями.
Литература, що використовується